Я тоже просто человек — ну, русский вроде, коли Пушкин и кириллица. А в Будапеште стал евреем. Это случилось у памятника «60 пар чугунных сапог». Он хороший: будто люди разулись и шагнули в Дунай. На самом деле их разували насильно. 250 тысяч будапештских евреев — четверть города — убили в Освенциме. Остальных столкнули в реку. Последнее, что они видели из воды, — свою обувь на фоне фантастического парламента. Он похож на истыканный копьями торт. Теперь там памятник.

Питання рецепції катастрофи європейського єврейства, Голокосту, рецепція досвіду існування Третього рейху в його політиці, через яку пройшла Європа, – це питання нерелевантні для сучасної Росії навіть у контексті пам’ятних дат, пов’язаних із перемогою над фашизмом. Вся політика пам’яті, пов’язані з перемогою над фашизмом подається під оглядом прославлення «нашої переможної зброї», при цьому ставиться знак «дорівнює» між Радянським Союзом і Росією, бо як відомо, у війні, з точки зору Путіна, Росія би перемогла і без усяких там Україн.  І це не має нічого спільного з тим, як сприймається досвід війни в Європі. Десять років тому на форумі з приводу 60-десятиліття звільнення «Аушвіцу», Путін виступив з палкою промовою, в якій примудрився жодного разу не вжити ані слова «єврей», ані слова «Голокост», а прославив тільки російського солдата-визволителя. Це аж ніяк не вписується у картину сприйняття і переосмислення уроків минулого і злочинами нацистів у Європі, тому Путіну нема що робити в «Аушвіці» зараз.

– В конфликте между Украиной и Россией, как с той, так и с другой стороны, воюет немало представителей националистических группировок. Среди тех и других есть не просто евреи, но граждане Израиля. Как вы полагаете, происходит ли из‑за этого переоценка взглядов на антисемитизм и Холокост?
– В украинской нацио­налистической среде отчетливо заметен тренд на «юдофилию» и отказ от антисемитизма. У российских правых радикалов, особенно втянутых в конфликт, наоборот, антисемитские чувства усиливаются. Обе тенденции связаны как с особенностями украинской ситуации, так и с мифологией. В качестве хрестоматийного реального примера украинско‑еврейской солидарности можно упомянуть случай Игоря Коломойского,

Пам'ять про невинно убієнних за ознаками національної, етнічної, расової, культурної, релігійної приналежності демонструє рішучість міжнародної спільноти ніколи більше не допустити повторення страшних злочинів, спричинених ксенофобією, расизмом, тоталітарними ідеологіями.
У єдності з вільним світом Україна стоятиме па сторожі гуманізму, свободи та демократії.
Як Президент України я робитиму все, щоб найвищі суспільні цінності шанувалися, а мир і злагода на основі взаєморозуміння завжди панували на нашій українській землі.

Сьогодні також хотів би особливо відзначити роботу Єврейського форуму України з підтримки єврейської культури, освіти, традицій та розвитку єврейських громад в Україні. Дякую організаторам меморіального вечора «Шість мільйонів сердець», проведення якого є важливим для збереження історичної пам’яті про Голокост.

Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто з ризиком для свого власного життя рятував приречених на смерть, і вклоняємося тим, хто ціною свого подвигу звільнив тисячі в’язнів нацистських концтаборів, вшановуємо тих, хто в нелюдських умовах вижив і доніс до нас страшну правду про те, до чого веде ідеологія, побудована на ідеях ненависті та фанатизму, зверхності однієї нації над іншими.

Ми рішуче засуджуємо усі злочини проти єврейського народу, усі випадки антисемітизму, геноциду, міжнаціональної та міжрелігійної ворожнечі.

27 січня Україна разом з усім світом відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, запроваджений рішенням Генеральної асамблеї ООН. Саме в цей день бійці Першого Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого нацистського табору смерті «Аушвіц» поблизу польського міста Освенцим.

В Киевском Доме актера состоялся Мемориальный вечер, посвященный Международному дню памяти жертв Холокоста, он был приурочен к 70-летию освобождения концлагеря Аушвиц-Биркенау (Освенцим), где погибло более 1 млн европейских евреев. На вечере памяти присутствовали представители Правительства Украины, руководители министерств, главы 20 дипломатических представительств, народные депутаты Украины, религиозные и общественные деятели, журналисты.

Ваад Украины глубоко скорбит о безвременной кончине Бывшего председателя правления еврейской общины Полтавской области, бизнесмена и мецената, ученого и общественного деятеля, члена Союза журналистов Украины, одного из наиболее эрудированных людей страны Анатолия Моисеевича Мучника.

Религиозное Объединение Общин Прогрессивного Иудаизма Украины с глубоким прискорбием сообщает, что 24 января 2015 года после тяжелой болезни ушел из жизни Анатолий Моисеевич Мучник.

У рамках програми Below the Surface Міжнародного кінофестивалю в Роттердамі 24 і 25 січня 2015 року відбулася прем'єра нової документальної стрічки українського кінорежисера Сергія Лозниці "Старий єврейський цвинтар". Повідомляє прес-служба фестивалю

Метко заметил выдающийся польский журналист Леопольд Унгер: «Путину удался непростой трюк ... Обращаясь ко всему миру с территории самого большого еврейского кладбища, он ни разу не произнес слова «еврей». («Газета выборча», 1 февр.2010).

Я звертаюсь і до своїх співвіруючих, і до всіх людей: ми мусимо молитися проти такої духовної пошесті, як антисемітизм; проти такої пошесті, такої злочинної ідеології, як нацизм. Бо всі вони, які між людьми збуджують почуття ненависті, є гріхом. Маємо цей день молитви проти антисемітизму – скористаймось з цього! Але і взагалі стараємось зберегти свою душу від будь-якого подібного вияву ненависті до ближніх наших.

Освободили 7 тысяч человек, из них 200 с чем-то было евреев. Евреев всех сразу… Вообще, погибло там, в этих камерах и вообще в Освенциме около миллиона. Девять десятых из них были евреи. Вообще, было 6 лагерей смерти на территории Польши, это: Хелмно, Треблинка, Собибор, Белжец, Майданек и Аушвиц. Хелмно – 300 тысяч евреев, в Белжеце – 600 тысяч евреев, в Треблинке 870 тысяч, а Аушвице – около миллиона, из них девять десятых евреев, в Собиборе - 250 тысяч евреев. Советских евреев там почти не было. Дело в том – о чем, кстати, так долго молчали историки, молчали даже в Яд Вашеме, не говорили об этом, очень мало - о том, что половина из 6 миллионов погибли на территории бывшего Советского Союза в ямах. Их не везли ни в какие освенцимы, ни в какие аушвицы. Их расстреливали прямо тут же. Они не решались это делать в Европе, не решались расстреливать людей на глазах местных жителей, а у нас решились, и у нас это сошлось.

Близько 300 музейних предметів розкажуть про наших земляків - в’язнів нацистського концтабору та вояків Першого Українського фронту, що його визволяли. 

Я надеюсь, украинцы смогут отбиться от этого всего, а дальше смогут реформировать свою экономику и сделать из Украины процветающее государство. Это будет хороший пример для России и россиян.
Сумасшедшие правители уйдут, а сосед останется навсегда. Нам ещё долго нужно будет налаживать отношения с Украиной после того ада, который произошел сейчас, и я не уверен, что моё поколение справится с этой задачей. Я надеюсь, украинцы и весь мир смогут увидеть другое лицо России, современное и миролюбивое, направленное на развитие и прогресс, а не на завоевания и ложь. А пока мне стыдно

Навіть у дисидентські часи я бачив, що російські дисиденти були імперсько налаштованими людьми. Вони були проти конкретної Радянської влади, але вони були за збереження імперії. У нас з ними була дискусія, бо для нас розвал імперії був щастям, я маю на увазі дисидентів з національних окраїн: грузинських, литовських, українських, до яких я себе і відношу. Ми боролися за те, щоб імперія розвалилася. Але для більшості росіян, включаючи інтелігенцію, включаючи різні етнічні, релігійні групи - це трагедія, як сказав Путін.

Симха Ротем и Пнина Гриншпан-Фраймер, принимавшие участие в восстании варшавского гетто, направили открытое письмо президенту Польши и мэру Варшавы, в котором выражают возмущение планами правительства установить на месте этих трагических событий Второй мировой войны памятник Праведникам мира, спасавщим евреев.

Если фейк запускают, значит это кому-то нужно. Иегуда Келлерман к счастью, жив.

В номере:

Между ватниками и вышиватниками — история о том, как Донецк платит за свои стереотипы, а Киев только начинает платить за свои.

Взгляд из Донецка — альтернативное мнение о конфликте на Донбассе.