Тільки тяжка робота, тільки самообмеження, тільки покаяння може дати ту енергію, яка нас просуне до європейського життя.

Оксана Забужко на Першому.

У 1960-70-х роках у Радянському Союзі з'явився примітний феномен, коли невелике, але постійно зростаюче коло людей, зазвичай названих дисидентами, стало відкрито критикувати політику уряду і вимагати дотримання громадянських, релігійних і національних прав. Як же після десятиліть терору, в умовах жорсткого ідеологічного контролю і постійного «промивання мізків» міг виникнути цей гідний подиву виклик режимові?

По состоянию на 4 мая 2020 года состоялось четыре опроса в 49 городах Украины из 21 области, из которых видно, что среди большинства членов общины нет заболевших короновирусом COVID-19.

Вместо запланированной однодневной конференции, международная встреча «Алеф-Бет. Сионизм» превратилась в целый ряд образовательных мероприятий.
Часть докладов, посвященных различным аспектам сионизма, была представлена онлайн.

Найменше в обговоренні чути голоси українських істориків, які десятиліттями досліджують трагедію Бабиного Яру. Багато з них доклали чимало зусиль до створення на базі Інституту історії України НАНУ комплексної концепції, у рамках якої має бути збудовано два музеї: Голокосту й історії Бабиного Яру, – а також перетворено на меморіяльний парк територію колишнього яру та довколишніх кладовищ. Зрозуміло, що пересічній людині часом важко чітко розрізнити проєкт Фукса–Фрідмана, який від започаткування підтримують певні державні структури, і державний проєкт, ідеї якого останнім часом нерідко озвучує як власні Ілья Хржановський.

На этой неделе в сети появились два его фильма из цикла "Дау". Они снимались в течение нескольких лет в Харькове и имеют жестокие сцены насилия, в частности над младенцами из харьковского приюта. В Бабьем Яру Хржановский планирует продолжить свои жестокие эксперименты и превращать посетителей в "палачей" или "жертв". 

Следом за религиозными обрядами, истрепанными душами, сплетнями, предрассудками и страхом, через все четыре долгих серии красной нитью зачем-то тянется память о погибших в Холокосте.

Верно – ни одно событие не схоже и никогда не будет схоже с Катастрофой. Тем не менее, нельзя избежать сравнения того, как вели себя руководители ультраортодоксального общества тогда и сейчас – особенно, в дни подобных экзаменов.

Вышел апрельский номер газеты «Хадашот».

Найголовніша проблема – зміна керівництва, яку ніхто не пояснив. Це сталося в листопаді, і це потребує пояснень, яких я не бачив. Це хвилює, адже це не приватний бізнес, де можна просто всіх звільнити. Такі організації працюють не так. Світ меморіальних музеїв Голокосту маленький, і кількість людей, які можуть і хочуть працювати в цьому, дуже обмежена. Тому довіра дуже важлива. А те, що відбулось, – це підрив довіри, без жодних пояснень. І це дуже непокоїть.

У 1960-70-х роках у Радянському Союзі з'явився примітний феномен, коли невелике, але постійно зростаюче коло людей, зазвичай названих дисидентами, стало відкрито критикувати політику уряду і вимагати дотримання громадянських, релігійних і національних прав. Як же після десятиліть терору, в умовах жорсткого ідеологічного контролю і постійного «промивання мізків» міг виникнути цей гідний подиву виклик режимові?

Иосиф Зисельс в доступной форме рассказывает о своих исследованиях во время хода пандемии COVID-19, приводит математические примеры и собственные прогнозы хода эпидемического процесса с точки зрения математики.

Зараз, в умовах епідемії та карантину, коли традиційні святкування обмежені, ще більше можна відчути цінність свободи та переосмислити її.

2 квітня 2020 року о 13:30 історик, громадський діяч, політолог і шеф-редактор російськомовного аналітичного інтернет-видання «Євреї Євразії» В’ячеслав Ліхачов виступив перед студентами-журналістами першого курсу Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського з онлайн лекцією на тему «Що таке правозахисний моніторинг і навіщо він потрібен журналісту». 

Може настати час, коли уся наша соціальна розмаїтість зведеться до однієї визначальної відмінності: між тими, що залишаться людьми, і тими, що людську подобу втратять.

Каждый год один из сидящих за трапезой детей задает традиционные четыре вопроса, начинающиеся словами «Ма ништана?» — «Чем отличается эта ночь от других ночей?». В нынешнем году разница будет еще ощутимее. В условиях эпидемии и всеобщего карантина мы не сможем физически собраться за одним столом, зато получим возможность прочувствовать ценность свободы, о которой порой забываем в потоке высокопарных слов. 

Стремительное распространение Коронавируса по всему миру заставило нас всех жить в новой реальности - в карантине, с максимальной социальной изоляцией. И если молодое поколение спасается общением в социальных сетях, то что делать людям старшего возраста, у которых недостаточно финансов вооружиться гаджетами? 

"Заболевшие" мыши продолжали общаться со здоровыми собратьями и клянчить у них еду, но уделяли меньше внимания уходу за собой, и при этом не требовали, чтобы здоровые особи уделяли им внимание. То есть имела место попытка социального дистанцирования.

Для тех, кто хочет приехать в Израиль во время карантина, для граждан и гостей, израильская русскоязычная адвокатская коллегия «Эли (Илья) Гервиц» открыла специальный сайт, в котором нем подробно расписывается, на каких основаниях приезжающие могут пересечь границу условиях карантинных органичений.