Традиції вивчення юдаїки в Києво-Могилянській академії сягають 17 століття. Тоді юдаїка (котра лише в 19 столітті почала формуватися як самостійна ділянка наукового знання) була представлена головно гебраїстичними студіями: вивченням давньоєврейської мови, історії та Священного Писання. Як пише професор Валерія Нічик: «Вивчення єврейської історії, мови, звичаїв у цьому навчальному закладі було започатковане ще його засновником Петром Могилою. Адже в поренесансну добу жодна людина не могла вважатися освіченою і культурною, якщо вона не знала гебрайської, грецької та латинської мов. Звернення до гебраїстики зумовлювалася передусім науковими й освітніми потребами, воно було необхідне для дослідження і витлумачення Біблії, котра посідала одне з першорядних місць у студіях вчених-гуманістів та реформаторів»