В’ячеслав Ліхачов

Це повністю приватний проєкт, власник якого може собі дозволити все. Це корінь проблеми з Хржановським. До речі, я не виключаю, що не так-то й просто його зняти.

Україна згадується як країна, де зростає антисемітизм, у звіті Міністерства Ізраїлю у справах діаспори, опублікованого напередодні Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту. Звіт цитують у соціальних мережах, зокрема, поширюють тезу, що «Україна є лідером серед колишніх країн СРСР за антисемітськими інцидентами». Що ж саме мовиться у звіті?

Якого меморіалу потребує Україна в Бабиному Яру? Чи це має бути музей жертв Голокосту, чи всіх людей, яких замордували там нацисти? Чому українська єврейська громада є проти великого міжнародного проекту на цій території? Про це розповів історик, співробітник музею «Яд Вашем» в Єрусалимі та віднедавна член експертної ради музею «Бабин Яр» В’ячеслав Ліхачов.

Чому у світі так прискіпливо стежать за українською політикою відновлення національної пам’яті та підйомом націоналістичних і радикальних рухів? Чи великою є загроза внутрішнього конфлікту між владою та правими радикалами? Як вплинула війна на рівень ксенофобії та антисемітизму? Про це у розмові із дослідником правих рухів, автором книги «Від Майдану праворуч», керівником проектів Конгресу національних общин України, істориком В’ячеславом Ліхачовим.

Питання рецепції катастрофи європейського єврейства, Голокосту, рецепція досвіду існування Третього рейху в його політиці, через яку пройшла Європа, – це питання нерелевантні для сучасної Росії навіть у контексті пам’ятних дат, пов’язаних із перемогою над фашизмом. Вся політика пам’яті, пов’язані з перемогою над фашизмом подається під оглядом прославлення «нашої переможної зброї», при цьому ставиться знак «дорівнює» між Радянським Союзом і Росією, бо як відомо, у війні, з точки зору Путіна, Росія би перемогла і без усяких там Україн.  І це не має нічого спільного з тим, як сприймається досвід війни в Європі. Десять років тому на форумі з приводу 60-десятиліття звільнення «Аушвіцу», Путін виступив з палкою промовою, в якій примудрився жодного разу не вжити ані слова «єврей», ані слова «Голокост», а прославив тільки російського солдата-визволителя. Це аж ніяк не вписується у картину сприйняття і переосмислення уроків минулого і злочинами нацистів у Європі, тому Путіну нема що робити в «Аушвіці» зараз.