1 серпня – останній день голосування за вулицю відомого дослідника Києва М. Рибакова. Закликаємо приєднатися до голосування!

Київська міська рада вирішила присвоїти вулиці Проектній 13011 у Святошинському районі назву вулиця Михайла Рибакова. Обговорення триває до 1 серпня 2017р. включно.

Відповідний документ представлений на сайті Київської міської ради.

Ваад України закликає всіх небайдужих киян перейти за посиланням та, погоджуючись з редакцією рішення, допомогти втілити його в життя.

---------------------------------------------------------------

Михайло Рибаков (1929-2009)

Працюючи вчителем у школах лівобережної частини Києва, Михайло Рибаков займався дослідженнями цієї місцевості. Очолював групу учнів-краєзнавців, яка досліджувала звільнення Дарниці від німецьких окупантів у 1943 році. Разом із учнями він розшукав більше 500 ветеранів 136-ї Київської стрілецької дивізії, група зібрала різні матеріали — фотографії, карти, особисті речі. У результаті в школі № 136 було створено музей, а самій школі присвоєно ім'я дивізії. Михайло Рибаков брав активну участь у створенні музеїв історії Дарницького району та залізничної станції Дарниця.

Пізніше географія досліджень Рибакова стала охоплювати не тільки весь Київ, але й околиці, він вивчав історію виникнення приміських дачних селищ, які стали згодом населеними пунктами — Ірпінь, Боярка, Буча, Ворзель, Клавдієво, Тетерів (Пісківка), а також історію передмість і селищ, що в XX столітті увійшли в міську межу — Солом'янка, Чоколівка, Пуща-Водиця, Біличі, місцевість Борщагівка, Караваєвщина, Шулявщина, Вигурівщина, Троєщина та інші.

Безліч фактів було встановлено Рибаковим при вивченні матеріалів державних архівів, також він розшукував і вивчав сімейні архіви потомственних киян. Результатом одного з таких розслідувань стало встановлення епоніма київської історичної місцевості Байкова гора — генерал-майора Сергія Байкова.

Особливо докладно учений дослідив питання історії театрального і циркового мистецтва в Києві, деяких навчальних закладів, діяльності книготорговців і видавців, ряду дореволюційних промислових підприємств. Михайло Рибаков уточнив ряд фактів з історії театру «Березіль», київського ТЮГу, театру «Соловцов», театру ім. І. Франка; завдяки йому стали відомі кілька десятків театрів, які працювали в Києві в перші десятиліття XX століття. Рибаков був першим дослідником, який докладно вивчив появу в Києві театрів оперети.

Багато досліджень були неможливими до скасування радянської цензури та надання вільного доступу до матеріалів колишніх спецхранів. Працюючи з такими матеріалами, Рибаков розшукав дані про багатьох раніше невідомих або маловідомих діячів культури, громадські організації. У тих самих колишніх спецхранах були знайдені сотні невідомих раніше літературних творів, з яких Рибаковим було опубліковано близько 120 — це твори Сергія Бердяєва (робіт тільки цього автора Рибаков виявив понад 500), Миколи Агнівцева, Олександра Дейча, Іллі Еренбурга, Івана Буніна, Олександра Купріна, Тетяни Щепкіної-Куперник та інших.

Михайло Рибаков співпрацював з Українським товариством охорони пам'яток історії та культури, Київським інститутом юдаїки. Він розшукав і опублікував документи, що стосуються єврейської організації «Культур-Ліга», докладно дослідив історію київських єврейських театрів.