Астроном з Каліфорнії відвідав волинян, предки яких врятували його сім'ю

Бенжамін Мендельсон бере до рук кілька камінців та кладе їх до підніжжя монументу жертвам Голокосту в селі П’ятидні. Такий же ритуал проводить, згідно з іудейськими звичаями, і біля меморіальних плит, що встановлені на місцях братських могил єврейського населення, масові розстріли яких відбувались тут у 1942 році. Серед 25 тисяч невинно замордованих і його бабуся, якій, на відміну від решти сім’ї, на жаль, не вдалось уникнути смерті.

57-річний викладач астрономії коледжу у Вест-Валлі (перекладається як Західна Долина) з американського штату Каліфорнія Бенжамін Мендельсон довгий час думав про місце, де народився його батько, та відчував гостру потребу приїхати сюди. А коли два роки тому дізнався, що в Польщі проходите міжнародна наукова конференція астрономів, присвячена Копернику, вирішив неодмінно скористатись такою можливістю та відвідати заразом і єврейський Людмир (так споконвіку називали Володимир-Волинський) та внуків тих людей, які 74 роки тому врятували його сім’ю від неминучої погибелі.

Врятована одна людина – врятований весь світ

- Два місяці тому я сконтактував із Володимиром Музиченком, з яким поділився своїм наміром приїхати в Україну та відвідати родину Праведників Народів Світу, завдяки яким мій батько залишився в живих. Дуже хотів побачити те місце, звідки починалась історія моєї сім’ї, адже гостро відчував, що одного дня мушу звести разом усі кінці. Мене завжди зачіпала за живе ця трагічна сторінка в історії мого народу, родини, тому з цікавістю вивчав історію євреїв, які мешкали в Україні та у Володимирі зокрема, - розповідає Бенжамін.

Після відвідин цих святих для кожного єврея місць його привозять до будинку в селі П’ятидні, де на Бенжаміна з нетерпінням та хвилюванням чекають онучки Праведників Народів Світу Омеляна та Епістимії Фісюків – Людмила Євтошук та Галина Назарук.

- Ми вже навіть не мріяли про те, що колись познайомимось з нащадками врятованої нашими дідусем та бабусею сім’ї,- каже пані Галина, втираючи сльози.

- Я навіть колись намагалась віднайти онуків Ліпи Мендельсона через Червоний Хрест, - додає Людмила Євтошук, -знайшла адреси, понаписували їм листи, після чого почали отримувати відповіді, серед яких, на жаль, не було жодної звістки з Лондона.

Після трепетних обіймів та теплого знайомства, Галина Назарук запрошує до себе у хату, де в тісному родинному колі, за накритим в кращих українських традиціях столом, відбулась довгоочікувана розмова.

Сім місяців ховались в землянці під хлівом

Віктор Мендельсон, батько Бенжаміна, народився у Володимирі-Волинському у 1925 році. Він був старшим сином місцевого крамаря Ліпи Мендельсона. У самому центрі міста родина утримувала невеличку крамницю. Спокійне та розмірене життя цієї родини, як, зрештою, і решти мешканців прикордонного містечка, обірвалось влітку 1941 року, коли Володимир був окупований німецькими нацистами. Вже за рік усе єврейське населення міста та навколишніх сіл опинилось за колючим дротом у ґетто.

Достеменно невідомо, як саме вдалось вибратись Мендельсонам з цієї пастки, втім, як розповів Бенжамін, уся родина десь переховувалась, залишившись на довгий час без їжі та води. Не витримавши нестерпної спраги, мати вийшла назовні, де і була схоплена. Більше її не бачили.

За порятунком Ліпа з трьома синами на руках звернувся до родини Фісюків з села Хрипаличі – вони були давніми знайомими, адже Омелян часто возив їм до міста молоко. Тож коли Мендельсони постукали серед ночі у вікно їхньої оселі, господар погодився надати притулок утікачам та сховав їх у хліві, хоч і знав чим це загрожує його власній сім’ї. Оскільки врятованих євреїв хтось міг побачити та донести про це німцям, Ліпа разом з Омеляном вирили в землі схованку, в якій довелось просидіти Мендельсонам цілих сім місяців.

- Ліпа разом з трьома синами переховувався в землянці. Дідусь опускав їм їжу на мотузці, спершу невеликими порціями – одну картоплину, шматочок хліба, трохи молока, адже вони були виснажені голодом і могли б одразу померти від великої кількості їжі. На ніч бідолашних забирали до хати, де вони могли помитись, поїсти та лягти спати на теплу піч. Прогулянки у хлопчиків також були лише у нічну пору. Вражає те, що ці діти, молодшому з яких на той час було всього три роки, були настільки навчені до тиші, що могли годинами лежати нерухомо і чули навіть, як листок з дерева падає. Настільки вони хотіли жити… - ділиться спогадами із розповідей свого дідуся пані Галина.

Одного разу родина рятівників була на волосок від власної загибелі, коли до їхньої оселі увірвались кілька німців зі зброєю в руках та розпочали обшук. Омелян вже подумки прощався з життям, але, на щастя, їм не вдалось знайти потаємний вхід в землянку, який знаходився в хліві, накритий лядою та присипаний сіном.

- Довгий час дідусь нам нічого не розповідав про ті події, бо боявся, адже ми були ще малими і могли десь проговоритись. Через багато років після закінчення війни, коли Ліпа Мендельсон вийшов з нами на зв'язок та почав надсилати посилки та листи, кожен з яких розпочинався з вітання «Наші дорогі спасителі!», ми дізнались усю правду про врятованих євреїв, - зазначає старша онука Фісюків Галина Назарук.

Хустини з Америки – справжня реліквія в сім’ях Євтошуків та Назаруків, адже сестри Людмила та Галина одягають їх лише у великі свята. Шкодують, що не збереглись ті перші листи, втім і досі бережуть конверти з-під них. Після смерті Ліпи зв'язок з врятованою родиною обірвався на добрих десять років, аж поки не надійшов лист від його середнього сина Мордехая, котрий мешкає в Ізраїлі, а з часом до спілкування підключився і старший син Віктор. У 2011 році відбулась перша зустріч нащадків єврейської та української родин, коли Мордехай Мендельсон вперше за 70 років відвідав П’ятидні. Незадовго після цих відвідин Омеляну Петровичу та Епістимії Вакулівні Фісюк посмертно було присвоєно звання Праведників Народів Світу.

Мріяв полетіти на Місяць, а потрапив …в Україну

Після Закінчення Другої світової війни сім’ю Мендельсонів розкидало по всьому світу – Віктор разом з середнім братом Мордехаєм деякий час перебував у таборі для біженців від американської армії. Дідусь Ліпа виїхав до Ізраїлю, а згодом до нього долучився і середній син, який почав служити в ізраїльській армії, а молодший Іцик поїхав жити до Лондона. 91-річний Віктор Мендельсон і нині мешкає в США, разом з дружиною-румункою народив трьох дітей, один з яких – Бенжамін, який таки наважився відвідати історичну батьківщину своїх предків. За плечима у цього чоловіка дві вищі освіти, адже він здобув фах інженера в галузі електроенергетики та космонавтики. Зізнається, що мріє одного дня піднятись на борт космічного корабля та злітати на Місяць. Але, оскільки мрія поїхати в Україну поки більш реальна, то вирішив спершу втілити в життя саме її. Після того, як п’ять років тому дядько Мордехай з Ізраїлю побував у Володимирі разом зі своїми дітьми, невістками та небожем з Британії, це бажання стало ще сильнішим, адже «американська гілка роду Мендельсонів» також мусила відвідати ці місця.

- Мене переповнюють дуже сильні та водночас різні емоції, які важко описати, - з хвилюванням мовив Бенжамін, коли ступив на землю, де понад сім десятків років тому проливалась кров єврейського народу. – Надзвичайно вдячний Праведникам, які врятували мою сім’ю та тим самим продовжили наш рід. Дуже щасливий нарешті особисто познайомитись з людьми, яких досі бачив лише на фото та подякувати їм за цей великий подвиг. Недаремно кажуть, що людина, яка рятує іншу, тим самим рятує увесь світ. (Це з Талмуду: «Той, хто врятував одне життя, врятував увесь світ» - Вавилонський Талмуд, Мішна, Санхедрин 4: 5)

Долучився до цієї подяки і Володимир Музиченко, адже йому добре зрозумілі почуття, які переживає Бенжамін, оскільки його маму в роки Другої світової також врятувала українська сім’я.

- На жаль, далеко не усі українські родини, які в ті страшні часи рятували євреїв, отримали звання Праведників Народів Світу, - зазначає керівник місцевої єврейської громади, - адже через різні причини зв'язок між цими людьми назавжди втрачався. До прикладу, єврейський лікар Блох, якого також врятували українці, після війни намагався розшукати їх. Через Червоний Хрест він взнав поштову адресу та написав листа, але ці люди, отримавши звістку з далекої Америки, дуже злякались, бо чоловік тільки-но повернувся з радянських таборів, тому спалили цього листа. Проте на цьому лікар не полишив надії знайти своїх рятівників. Тому за декілька років приїхав з цим наміром до Володимира-Волинського, але зустріч, на жаль, так і не відбулась, адже відшукати цих людей не вдалося… Коли я працював над своєю книгою, то спілкувався з великою кількістю людей і від багатьох старожилів доводилось чути, що в селі знали про євреїв, яких переховували сусіди чи родичі. Але зараз навіть імена цих людей важко встановити, вже не кажучи про сам факт порятунку.

Пам’ятки, які потрібно берегти

Після дводенного перебування на Володимирщині, де нарешті на власні очі побачив місця, відвідати які давно мріяв, Бенжамін повернувся до сонячної Каліфорнії. Каже, що вже знає, що саме розкаже про колись незнайому і досі екзотичну Україну своїм братам, сестрам та старенькому тату – про привітних, гостинних та щирих українців, про красу місцевої природи, про надзвичайні пам’ятки архітектури, а ще… про прикрий випадок, який, наче ложка дьогтю у бочці меду, залишив негативний слід у загальній картині вражень. Справа в тім, що коли Бенжамін у супроводі Володимира Музиченка та перекладача Ірини Смоляр віддавав шану похованим у братських могилах, серед яких і його бабуся, на одній з них поряд із слідами розкопок мародерами виявили зовсім свіжий розкоп. Це вже третій випадок лише цього року, незважаючи на порушену кримінальну справу.

Як пояснив Володимир Музиченко, це справа рук нелюдів, які намагаються на місці поховань віднайти «єврейське золото». Ще більш шокуючою була знахідка роздроблених людських кісток та зубів. Одразу ж на місці Володимир Музиченко телефоном повідомив поліцію про черговий випадок наруги над могилою, які постійно тривають з 2011 року.

«Обурює те, що ми бачимо результати діяльності цих виродків, а результатів діяльності міліції і вже нової поліціїї – жодних попри дві порушені кримінальні справи,» - зазначив керівник міської єврейської громади.

Громадянина США шокував цей інцидент, адже в його країні таке ставлення до об’єктів історичної спадщини взагалі неможливе. Бенжамін Мендельсон сподівається, що винні особи будуть покарані, а місцева поліція вживатиме заходи, аби подібне більше не повторилось.

Тетяна Ізотова