Андрій Адамовський. Безпека єврейської громади в Україні

Виступ віце-президента Всесвітнього єврейського конгресу,
со-президента Асоціації єврейських організацій та громад (Вааду) України Андрія Адамовського
на засіданні виконкому Всесвітнього єврейського конгресу
23 березня 2015 р.

Шановний пане головуючий!

Шановні пані та панове, дорогі друзі й колеги!

Обговорення проблеми безпеки єврейських громад сьогодні означає в першу чергу протистояння наростаючій загрозі антисемітського тероризму, носіями якого є в першу чергу зміцнілі останнім часом екстремістські радикально-ісламістські групи. Ця проблема стає все більш актуальною для Європи і всього світу. Проте, хоча я є представником європейської держави, моя країна знаходиться зовсім в іншому контексті і протистоїть іншим викликам.

Як ви знаєте, наша країна переживає непростий, драматичний час. Ось вже більше року триває збройна агресія з боку Росії, яка призвела до окупації та анексії частини української території, загибелі тисяч наших громадян та великим економічним проблемам. Українці зі зброєю в руках змушені відстоювати свою незалежність, державний суверенітет і територіальну цілісність, демократичні цінності та право народу обирати свій шлях розвитку. Російська агресія ускладнює процес демократичних перетворень та соціально-економічних реформ, що почалися після падіння диктаторського режиму Віктора Януковича.

Єврейська громада України є невід’ємною частиною соціуму і разом з країною ділить всі труднощі цього періоду. Євреї були серед вбитих у центрі Києва на Майдані 20 лютого минулого року. Євреї, пліч-о-пліч із громадянами України інших національностей, гинуть на фронті, ціною свого життя зупиняючи російську агресію. Євреї є і серед мирних громадян, загиблих у ході бойових дій або від рук озброєних бандитів в окупованих районах Донецької і Луганської областей. Тисячі євреїв, як і сотні тисяч інших українців, були змушені покинути свої домівки через військові дії.

Саме з війною пов’язані основні проблеми безпеки в Україні в цілому. В останній місяць, у зв’язку зі стабілізацією ситуації на фронті, наростає небезпека терористичних загроз. Диверсанти прагнуть посіяти страх та хаос в українському суспільстві, підірвати довіру громадян до держави, зламати волю нації до опору. В Одесі, Харкові та інших містах лунають вибухи, які забирають людські життя. Зрозуміло, ці загрози спрямовані не лише проти євреїв, а проти всіх українських громадян та інституцій. Однак є і специфічний «єврейський» аспект у ситуації, що склалася.

Антисемітські інциденти:

У минулому році Ваадом України зафіксовано 5 нападів на євреїв і близько 20 актів вандалізму, що набагато нижче, ніж у багатьох країнах Західної Європи. Як зазначив в одному з інтерв’ю посол Ізраїлю в Україні: «Ми ретельно стежимо за тим, що відбувається в Україні, … і я повинен сказати, що ми не помічаємо ніяких особливих проявів ні антисемітизму, ні фашизму, цього ми не бачимо».

Насамперед, варто зазначити, що в Україні практично відсутні два важливих чинники, що впливають на зростання антисемітизму на Заході — у нас немає радикального крила великої мусульманської діаспори, і зовсім не чути антиізраїльської риторики з боку лівих інтелігентських кіл, університетської професури, представників культурної богеми.

Вибори президента та вибори до парламенту:

Президентські й парламентські вибори, що відбулися на протязі минулого року, свідчать про вкрай низьку популярність праворадикальних, націоналістичних сил в Україні, які отримали незначний відсоток голосів на парламентських виборах. Більш того, на президентських виборах лідери двох крайніх правих партій разом отримали меншу підтримку, ніж кандидат з відверто єврейським прізвищем. Серед членів нового парламенту України ми бачимо близько 50 депутатів єврейського походження.

Цікаво, що навіть ультраправі партії та рухи не раз демонстрували відверто проєврейські жести. Так, коли в Одесі навесні минулого року з’явилися антисемітські графіті, керівники місцевого відділення «Правого сектору» взяли участь у їх знищенні.

Можна сказати, що ми живемо в час народження нового національного українського миту, що грунтується на реаліях: українці відстоюють свою свободу, а євреї та кримські татари — їхні основні побратими в цій благородній боротьбі.

Реакція єврейських громад та керівництва України:

Практично всі лідери єврейських громад та організацій України неодноразово заявляли про низький рівень антисемітських загроз, що аж ніяк не означає, що влада закриває очі на антисемітські інциденти. Про неприпустимість антисемітських та ксенофобських проявів в Україні заявляли і Президент, і Прем’єр-міністр. Створення апарату Уповноваженого з питань етнополітики при Кабінеті міністрів та спеціальних посад і відділів в МЗС, СБУ, Генпрокуратурі та МВС підтверджує спрямованість зусиль нової влади на протидію ксенофобії та антисемітизму.

Зрозуміло, щодо усіх антисемітських інцидентів відкрито кримінальні справи, а такі випадки, як осквернення пам’ятника розстріляним євреям у Бабиному Яру та спроба підпалу синагоги на Подолі в Києві, взято під особливий контроль. Мер столиці Володимир Кличко заявив, що влада «намагається діяти превентивно, щоб в майбутньому ні в кого не з’явилося бажання розпалювати ворожнечу на національному чи релігійному ґрунті». Київський міський голова також доручив керівництву столичної міліції посилити безпеку помешкань єврейської громади.

Особливо варто відзначити зусилля Міністерства внутрішніх справ України щодо забезпечення безпеки єврейських паломників в Умані під час святкування Рош а-Шана.

Алія:

У 2014 році з України в Ізраїль репатріювалось 5800 євреїв і членів їх сімей, майже в три рази більше, аніж в 2013 році — це другий показник в Європі після Франції (7000). Регіональний аналіз вихідців з України показує, що більше половини зазначених репатріантів — з Донбасу. Приблизно на 20% зросла алія з Автономної республіки Крим, анексованної Росією на початку минулого року.

У той же самий час алія із Західної України, найбільш яскравого в національному сенсі українського регіону, практично не відбувається взагалі. Дана обставина прямо свідчить про те, що основною причиною вихідців з України є саме війна на Донбасі.

Положення євреїв у Криму і на Донбасі:

На жаль, ми вимушені зазначити, що ще понад 10 тисяч євреїв і членів їх сімей, поряд з рештою тамтешнього населення, знаходяться в окупованих районах Донбасу — в умовах безперервних воєнних дій, в умовах гуманітарної катастрофи. Вони потребують гуманітарної допомоги і допомоги з евакуації з району бойових дій. Цих людей тримає там відсутність рідних і близьких в інших регіонах України, похилий вік або їхня єдина власність — квартира, яку вони бояться залишити, навіть незважаючи на загрозу їх життю. На жаль, Джойнт та Сохнут, а також ізраїльське посольство в цих умовах не можуть надати достатню допомогу євреям Донбасу і потребують системної підтримки та допомоги.

Провокації:

Нагадаю, що ввечері того ж дня, коли Сімферополь, адміністративний центр Автономної Республіки Крим, був окупований російськими військовими, стався акт вандалізму щодо синагоги. Зазначу, що подібний інцидент був зафіксований на півострові вперше з дня проголошення української незалежності. Ця подія була активно використана в російській пропаганді для того, щоб налякати жителів півострова, створити образ штучної загрози з боку «українських неонацистів».

Приписування новій демократичній владі або деякій частини українського громадянського суспільства антисемітизму є важливою частиною російської пропаганди, яка покликана легітимізувати агресію. Спираючись на дані професійного моніторингу злочинів на ґрунті ненависті, який ми проводимо спільно з партнерами, ми допускаємо, що цілий ряд антисемітських інцидентів останнього року, від фізичних вуличних нападів до підпалів синагог, було спеціально інспіровано в провокаційних цілях. «Гібридна війна», яку веде проти нас Росія, припускає, що багато дій вчиняються тільки для того, щоб стати частиною інформаційного протистояння.

У цьому контексті, на жаль, ми не можемо виключити, що якісь інституції єврейської громади або окремі її представники можуть стати жертвою подібних провокаційних антисемітських інцидентів. Більше того, у зв’язку з посиленням диверсійної діяльності агресора на території України, ми не можемо виключити, що якісь елементи общинної інфраструктури можуть стати об’єктом терористичних атак.

Єврейська громада солідарна з українським соціумом у протистоянні російської агресії. Це викликає злість в окупантів та їхніх маріонеток на захоплених територіях. Формальні публічні керівники керованих з Москви терористичних організацій «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка» не приховують своїх антисемітських поглядів, поширюють чутки про нібито «єврейськість» київської влади, в надії розбурхати антисемітські настрої в суспільстві проти нової України.

У цій ситуації головне, що необхідно зробити для зниження ймовірності антисемітських інцидентів та забезпечення безпеки єврейської громади України, — це зупинити російську агресію.

Все цивілізоване людство, і світове єврейство як його частина, опинилися сьогодні перед загрозою тероризму, що кидає виклик сучасним цінностям — гуманізму, плюралізму та демократії. Т. з. «Ісламська держава» і пов’язані з нею структури несуть загрозу єврейським громадам у всьому світі. Україна теж бореться на своїй території з  екстремістськими організаціями, що сповідують людиноненависницьку ідеологію та  спираються на підтримку сусідньої країни, яка в цьому контексті може бути названа державою-спонсором міжнародного тероризму. Єврейська громада не може стояти осторонь від цього протистояння, тим більше, що євреї є потенційною мішенню терористів.

Ми просимо у вас розуміння і закликаємо допомогти в нашій боротьбі. Це наша спільна боротьба на боці демократичного, цивілізованого світу проти агресії і терору з боку авторитарних, недемократичних держав.

Дякую.

Українська версія предоставлена сайтом muzejew-news-ukr.16mb.com