«Єврейська громада України: поточний стан, тенденції, потреби». Аналітичний звіт В’ячеслава Ліхачова

«В умовах повномасштабного російського вторгнення українське єврейство переживає тяжку кризу. Вона має цілу низку вимірів: людські й матеріальні втрати безпосередньо від бойових дій, різке скорочення громади через еміграцію, зменшення мобільності тих євреїв, які залишилися в країні, розрив важливих раніше зав’язків, переорієнтація організацій громади зі звичної діяльності на розв’язання нагальних гуманітарних завдань, зниження фінансових можливостей», - йдеться в аналітичному звіті «Єврейська громада України: поточний стан, тенденції, потреби», який підготував керівник Групи моніторингу прав національних меншин В’ячеслав Ліхачов.

У цих екстраординарних умовах єврейська громада України продемонструвала значний запас міцності та здатність відповідати на виклики. Євреї України та їхні інститути переживають усі випробування, що випали на долю країни, разом з усім народом, у міру сил допомагаючи іншим. У цій ситуації природно, що багато напрямів діяльності, 2 важливих для громади раніше (таких як освіта, музейні проєкти та інші культурні ініціативи, видання газет тощо) занепали або були зовсім згорнуті. Наполеглива спроба зберегти у повному обсязі звичну довоєнну активність у новому контексті, навпаки, свідчила б про неадекватність.

Активна гуманітарна діяльність сприяла виходу єврейської громади за межі звичного кола «клієнтів». Це не лише познайомило з діяльністю єврейських організацій широкі верстви населення та сприяло формуванню позитивного образу євреїв в очах суспільства в цілому. Це змінило сам характер української єврейської громади. З «спільноти для себе» вона перетворилася на «громаду для інших», на практиці наблизившись до релігійного ідеалу, теоретично сформульованого ідеологами американського реформізму.

При цьому очевидно, що після гіпотетичного закінчення війни необхідно буде докладати системних і масштабних зусиль навіть просто для повернення до режиму нормального існування — і навряд чи це буде можливим досягти у повному обсязі. Інституційним структурам потрібно буде проявляти креативність і знаходити новаторські способи виховувати та підтримувати єврейську ідентичність у потенційних членів громади. Наскільки ця робота буде успішною, значною мірою залежить від зовнішньої підтримки.

Діяльність інститутів української єврейської громади практично повністю залежить від фінансування з-за кордону. За три з половиною роки повномасштабної війни власні, внутрішні ресурси повністю вичерпалися. Крім того, очевидна потреба у професійній і методичній допомозі, як мінімум у підготовці нового покоління громадських активістів, професіоналів та майбутніх лідерів.

З повною версією звіту можна ознайомитися за посиланням.