Ми живемо вже вісім років у Третій світовій війні – Йосиф Зісельс. Виступ на Виконкомі СЄК

9 травня 2022 року співпрезидент Вааду України, віце президент Світового єврейського конгресу Йосиф Зісельс прийняв участь в засіданні Виконкому Світового єврейського конгресу через ZOOM-конференцію.
Очікувалось, що Виконком Конгресу прийме резолюцію щодо війни в Україні.

Редакція сайту Вааду України приводить повний текст виступу Йосифа Зісельса на засіданні Виконкому Світового єврейського конгресу.

—--------------

9 травня 2022 р.
 

Шановний Президент Світового єврейського конгресу
Рональд Лаудер,
шановні учасники засідання Виконкому Світового єврейського конгресу у Празі,
вітаю вас з Києва! 

Перед усім хочу висловити свою щиру подяку Світовому єврейському конгресу і особисто пану Лаудеру, за ту допомогу, яку Світовий єврейський конгрес надає єврейській общині України в такі важкі часи випробувань і війни, яку росія 8 років тому розв’язала проти незалежної України.

Враховуючи, що я розмовляю українською мовою, а промова перекладається на російську та англійську мови, прошу виділити мені 5 хвилин, замість тих 3, які виділяються усім виступаючим. Дякую!

Скрін ZOOM-виступу пана Йосифа Зісельса 

Хочу зазначити, що саме в ці дні ми стикаємося з конкретними проявами неймовірної жорстокості, яку проявляє російська армія та її керівництво по відношенню до цивільного населення низки міст та сіл України.
Все це торкається українських євреїв в тій самій мірі, як і інших громадян України, які потерпають від війни. Я вже говорив про це, виступаючи перед керівництвом Світового єврейського конгресу, що не бачу в цій війні якогось окремого єврейського аспекту.

Тим не менш, у місті, яке носить ім’я Маріуполь та яке ще три місяці тому було невідомо більшості людей світу, а тепер стало вже знайоме майже для всіх, хто дивиться телебачення, та користується Інтернетом, досі по підвалах переховуються десятки тисяч мешканців міста.

Бойові дії в основній частині Маріуполя вже майже не відбуваються – запеклі бої йдуть тільки у районі заводу «Азовсталь», але більшість мешканців Маріуполя, які там досі залишаються, сидять по підвалах, не тільки тому, що їх квартири зруйновані.

Серед них перебуває близько 500 маріупольських євреїв, які також ховаються по підвалах. 

Можна вже виходити – чому ж вони не виходять? Тому що добре відомо - вже десятки тисяч українських громадян з півдня, зі сходу України було насильно вивезено в росію проти їх волі. І ось щоб не потрапити в росію, мешканці розгромленого міста, і, зокрема, євреї ховаються по підвалах досі. Але їм доведеться вийти, рано чи пізно. І ми не знаємо, яка доля їх очікує. 

До мене звернулося керівництво однієї з єврейських громад України. Вони пишуть про те, що поруч з ними знаходиться військова частина і командири цієї військової частини спрямувало їм листа про те, що в цій військовій частині служить 12 євреїв, які, як і інші захисники України, служать сьогодні державі. Це дванадцять з тієї приблизно тисячі євреїв, які сьогодні воюють в українській армії і їм потрібна допомога у придбанні захисного спорядження.

Також це можуть бути ізраїльтяни, які також допомагають українській армії. Я прошу звернути на це увагу, що євреї сьогодні, як і інші громадяни України, захищають Україну від російської агресії. І це для нас – для єврейської общини України, дуже важливо. Є єврейські общини, з якими ми підтримуємо зв'язок за лінією фронту – на окупованій території. Ми підтримуємо зв'язок з цими общинами, які опинились під окупацією росії, і намагаємось їм допомагати: намагаємось їм надавати фінансову допомогу, передавати ліки всіма правдами й неправдами, бо це частина єврейської спільноти України і ми не можемо їх кинути напризволяще під владою окупантів. 

Не питайте, як ми це робимо, але ми це робимо. Зараз ситуація на фронті  більш-менш стабільна: російська армія вже майже не просувається в своєму наступі, але тим не менш, ситуація навколо України активно змінюється. 

Вона вже змінилась, і ви багато про це знаєте.

Візит державного секретаря Ентоні Блінкіна та міністра оборони Сполучених Штатів Ллойда Остіна до України декілька тижнів тому позначив цю корінну зміну: світ, нарешті, на чолі з Сполученими Штатами Америки, об’єднався для того, щоб дати відсіч агресивній росії і путіну, які воюють не тільки проти України, а й проти всього світу.

Я вважаю, що ми живемо вже вісім років у Третій світовій війні. Гібридна війна розпочалась в Криму навесні 2014 року ще без пострілів, без крові, але за 8 років ця війна пройшла величезний шлях до десятків тисяч вбитих громадян України за останні два з половиною місяці.

Це і військові, і, що важливо особливо, для вас, для мирних людей з усіх країн світу, що більшість тих, хто загинули – це мирні, цивільні громадяни України, які не воювали, які не тримали в руках зброю, які переховувались з своїми дітьми в квартирах або підвалах своїх будинків. Але все одно їх знайшли бомби, ракети та снаряди російської армії. 

Ми бачимо і відчуваємо на собі цю світову війну. Дехто раніше це побачив, дехто пізніше, але те, що сьогодні світ об’єднується навколо України, показує, що все більше і більше державних діячів бачать так, як я зараз вам розповідаю. 

Все більше і більше вони впевнюються, що якщо сьогодні не зупинити агресію путіна і росії – то він дійде всюди, куди зможе. І буде творити такі ж злочини у ваших країнах, які робить зараз в Україні.

Ця війна продовжує процес, який розпочався наприкінці Другої світової війни – розподіл світу на дві великі частини. 

Зараз ми бачимо ці дві частини, як дві цивілізації. Західна – європейська, демократична і східна – авторитарна, з ознаками тоталітаризму, з порушенням всіх правил і норм людського життя та міжнародних правил і законів.

Дії росії порушують сьогодні, в цій війні, той світовий порядок, який склався після Другої світової війни – світовий порядок, який нібито тоді задовольнив усіх. 

Але виявляється, що не всіх. Росія мріє змінити цей порядок, відновити російську імперію, підкорити собі всіх, кого їй вдасться підкорити. Ми маємо сьогодні війну не тільки між двома цивілізаціями, ми маємо цю війну між минулим, яке уособлює росія, і майбутнім, яке уособлюється у західній цивілізації. Саме до цієї західної цивілізації повільно рухається і Україна. Ми бачимо, що Україна сьогодні захищає не тільки себе, не тільки свою незалежність і суверенітет, але й весь демократичний світ від російської агресії. 

Злочини, які ми побачили в останні місяці, у Бучі, у Ворзелі, у Гостомелі, Макарові, Чернігові, в Харкові, Маріуполі показують нам ще один важливий аспект цієї міжцивілізаційної війни. Росія не хоче мати нічого спільного із західною демократичною цивілізацією. Своїми численними злочинами проти людяності вона спалила і зруйнувала за собою усі мости. Вона постояла на порозі демократичного світу в 90-ті роки, а потім почала віддалятися і зараз відкрилася сповна її татаро-монгольська ідентичність. Вона вже майже нічого не соромиться і не ховає. Вона оголошує війну всьому людству.

Я розумію аргументи Світового єврейського конгресу, який захищає інтереси євреїв в усіх країнах. Розумію чому так важко прийняти адекватну резолюцію по російсько-українській війні, по гуманітарній кризі, яка розгортається в Україні, бо декому з керівництва конгресу здається, що ця резолюція збільшить ризики для єврейської спільноти росії. Але я знаю що дуже багато представників єврейських общин світу  сьогодні підтримують нашу точку зору, бо їх країни входять вже в міжнародну коаліцію проти путіна і агресивної росії. 

Чому ж ми не можемо прийняти цю резолюцію? Аргументи прості – ми турбуємося за долю російських євреїв. Але я вам нагадаю, що нас вже не задовольняє така аргументація. Ми бачимо, що Польща, Литва, Велика Британія найбільш яскраво поводять себе в захисті України, в засудженні агресивної росії, і нічого не робиться з представниками цих народів у росії, ніяких репресій проти них не відбувається. Не тому що росія не здатна на такі репресії, а тому, що в неї просто дуже багато зараз турбот у війні з Україною. Вона програє цю війну. 

Ізраїль, який довго дотримувався певного нейтралітету,, тепер після скандальної промови Лаврова, почав схилятися також до більш проукраїнської позиції – він знаходить своє місце там, де він і повинен бути – у західному демократичному світі, бо він є його органічною частиною. 

Ізраїль також переживає за долю російських євреїв, але тим не менш знайшов у собі сили поступово схилятися у бік демократії західної цивілізації. Я думаю, Ізраїль підштовхнула також розуміння, що та фраза, яку нібито випадково ляпнув Лавров, була не випадковою. Вона була продуманою та запланованою. Це сталося 3 травня, а 4 травня в москву приїхала делегація ХАМАСу – палестинської терористичної організації, яку приймав Лавров. Він вже напередодні готував собі грунт для зустрічі з палестинцями. Чому це так? Бо коли росія шукає собі союзників, за допомоги яких вона буде воювати з Україною і світом, за допомоги яких вона буде обходити ембарго та різні економічні санкції проти неї, вона шукає, хто їй може в цьому допомогти. Вона розчарувалася в Ізраїлі, бо розуміє, що Ізраїль їй не допоможе – він є частиною демократичного світу. Подобається йому це чи не подобається, але він буде притримуватись демократичних правил. І цими кроками Лаврова, цією маячнею, яку він проголошує і тим, що він на наступний день зустрічається з палестинцями, з ХАМАСом – це означає, що росія на Близькому Сході вже обрала собі союзника - це терористичний ХАМАС. Не демократичний Ізраїль, а ХАМАС здатен на це. І тут росія буде використовувати антиізраїльські гасла і антиізраїльську та антисемитську  риторику. Якщо ми всі разом, люди доброї волі, тим кому притаманний демократичний стиль мислення і дій, всі країни цивілізованого та демократичного Заходу, не зупинимо сьогодні такого путіна і таку росію – вони прийдуть у Європу і зроблять там те, що вони зробили з Харковом та Маріуполем, Бучею та Ірпенем. В них немає нічого святого. 

Ми з президентом Єврейської конфедерації України Борисом Ложкіним узгодили між собою текст нашого, українського проєкту резолюції і подали його у комітет по резолюціях Конгресу. Я розумію, що вам не хочеться приймати різку резолюцію, а ми ще й стримували себе – вона не така різка, як нам би хотілося. 

Коли я декілька днів тому виступав на засіданні комітету по резолюціях, то сказав, що якщо Світовий єврейський конгрес не може прийняти таку резолюцію, яку ми вважаємо правильною та адекватною, то нехай взагалі не приймає ніякої резолюції і пояснить це тим, що боїться залишати російських євреїв в заручниках у путіна.

Я співчуваю російським євреям і прошу їх емігрувати з росії, як це зробили в цьому році вже багато з їх соплемеників. Через 5-7 років такого розвитку подій у тоталітарному напряму ми вже нічим не зможемо їм допомогти.

Резолюція, яка ставить на одну дошку і вибудовує “симетричну” ситуацію, та називає все, що відбувається в Україні, конфліктом, а не війною, нас не влаштовує. Тому ми пропонуємо Виконкому Світового єврейського конгресу винести на голосування створений нами з паном Борисом Ложкіним проєкт резолюції і просимо, щоб це було персональне голосування, щоб ми бачили, хто саме з нас стоїть сьогодні на боці демократії і миру. 

Дякую за увагу! Очікую від вас мудрого рішення.