Що означає Україна для ізраїльтян, народжених в Україні? - Українсько-єврейська зустріч

Україна привернула до себе значно більше зацікавлення ізраїльтян у 2014-2017-х роках, ніж в минулі десятиріччя. Події Майдану в Києві, криза в Криму, військове протистояння на Донбасі, успіхи й невдачі реформ в Україні стали тематикою гарячих дискусій в Ізраїлі. Ми зібрали різні думки про Україну серед ізраїльтян – корінних мешканців цієї країни.

До них було задано кілька питань:

«Що для мене, як мещканця Ізраїлю, означає Україна сьогодення»?;

«Моє ставлення до участі в про-українських подіях й допомоги в Україні»?;

«Що мені подобається, а що не подобається в сучасній Україні»?

В’ячеслав Фельдман (з міста Кременчук)

Україна – це моя батьківщина, країна в якій я народився, виріс й навчався. Там живуть мої рідні й друзі, там знаходяться могили моїх предків. І я від щирого серця бажаю Україні стати сучасною, демократичною країною, якою ми пишатимемось, як ми пишаємось Ізраїлем. Я беру участь в про-українських подіях, оскільки мені не байдуже, що там відбувається. Мені подобається в Україні: природа, їжа, привітність та гостинність. Не подобається: байдужість багатьох людей до своєї країни та небажання щось змінити, а також корупція.

Ігор Амдур (з міста Херсон)

Мені не байдужа доля країни, в якій я народився, та доля людей, з якими я зростав. Не подобається корупція й позиція політиків до населення, що вбиває усяке бажання робити щось для своєї країни. Приємним є те, що народ України повстав на захист своєї Батьківщини під час війни, робота волонтерів упродовж трьох років війни з російським агресором та патріотизм більшої частини населення.

Давид Шехтер (з міста Одеса, прес-секретар “Сохнуту”)

Одеса – місто в Україні, де народились ще мої бабусі й яке мені дороге. Мені подобається в Україні демократія та готовність народу відстоювати її, незважаючи на труднощі.

Тимур Мамедов (з міста Надвірне, Iвано-Франківська область)

Після репатріації моє серце розквітло двома кольорами – України й нового дому – Ерец Iсраель. Я підтримую Україну та її людей в складній ситуації. Хочу надати свій внесок до створення «нової», кращої України. Мені подобається про-європейський погляд молоді та прагнення відкинути радянську спадщину. Не подобається надмірне вихваляння ОУН-УПА, періодичні випади антисемітів (на щастя, їх не так багато); скарги деяких людей про так звану «єврейську владу в Україні», хоча це й не відповідає істині.

Інна Турбаєвська (з міста Южноукраїнськ Миколаївської області)

Для мене, як мешканця Ізраїлю, Україна – це місце мого дитинства, де залишились найкращі спогади та вірні друзі. Коли почалась війна в Україні, я побачила досить сильну реакцію суспільства в країні, схоже до того, що відбувається в Ізраїлі під час воєн. Приємно, що люди почали «прокидатись» та розуміти, що все залежить від них.

Шауль Резнік (з міста Львів)

З Україною пов’язані теплі спогади про дитинство, коли можна було дивитись мультфільми двічі перед сном. Спочатку – об 20:00 год. за Московським часом, а згодом, об 20:45 год. за Київським часом, канал телевізору перемикався на передачу «На добраніч, діти». Я розповідаю дітям про Україну, й вони вже знають пісню «Ти ж мене підманула».

У 2014-му році було наївне сподівання, що хороші люди після Майдану приберуть з влади поганих людей та остаточно переможуть усе зло. На жаль, цього не трапилось.

Мені подобається прозахідна спрямованість молодих людей, у тому числі, й в моєму улюбленому Львові; запорука дотримання стандартів та успіху країни –демократія, боротьба з корупцією, толерантність й інші західні атрибути, що не мають нічого спільного з «російським світом». Не подобаються безплідні пошуки якоїсь унікальної української моделі розвитку з акцентом на націоналізм.

Тіна Поляковська (з міста Дніпро)

Серед ізраїльтян я успішно рекламую Україну як платформу співпраці у сфері IT, як місце туризму. Одного разу я летіла у Дніпро майже з порожньою валізою, тому зв’язалася з активістами Israeli Friends of Ukraine, і запропонувала перевести ліки та комплекти набори першої допомоги для поранених.

Мені дуже приємно бачити, що більшість людей розмовляють українською мовою в Україні. На жаль, деякі думають, що бути сьогодні українцем в Україні – це ходити у вишиванці й викрикувати гасла українською мовою. Але цього недостатньо. Мені сумно бачити, як все більше і більше людей прагнуть поїхати жити за кордон, оскільки не бачать свого майбутнього в Україні.

Павло Гельфанд (з міста Київ)

Я сам напівєврей, напів українець. Мої батьки живуть в Україні. Подобається дух взаємодопомоги в сучасній Україні, який є присутнім у більшій частині народу. Не подобається те, що корупція не йде на спад.

Любов Іванова (з міста Львів)

Для мене, як мешканки Ізраїлю, Україна – це країна, звідки прибуло більшість борців за відродження Ізраїлю – Бялик, Голда Меїр, Жаботинский. Ми пов’язані історичними й сімейними взаєминами. Я хочу, щоб Україна використала багатий досвід щодо розвитку Ізраїлю. А не подобається: військова ситуація, корупція, «радянські залишки» в свідомості людей. Подобається: активність молоді й національна культура.

Ігор Гуревич (з міста Харків; депутат міської ради Нешера)

Для мене Україна – це минуле, яке залишиться зі мною на все життя. Генетична пам’ять, яку страшно передавати дітям. Подобається: наш шкільний вчитель української мови, мелодійні українські пісні, милозвучна українська мова приїзджих із Полтави та полтавська копчена ковбаса з часником. Не подобається: «жлобйо», з яким іноді доводилось стикатись.

Олексій Остапенко (з міста Київ)

Україна – це країна, де я народився і прожив перші 24-ри роки свого життя. Там у мене є багато друзів й родичів, тому коли ця країна та люди потрапили в біду, було необхідним їм допомогти. Частина українців хочуть та роблять все можливе, щоб жити по-іншому, по-європейському. Але таких, на жаль, меншість. Залишається корупція й безвідповідальність.

Дмитро Кантер (з міста Київ; Дев’ятий канал ТБ Ізраїлю)

Для мене Україна – країна, яку я люблю, горджуся і в яку вірю. Брав участь й готовий продовжувати брати участь в проукраїнських акціях. Радують люди в Україні, які почали змінюватись на краще. Не подобається прогнила наскрізь система корупції, яка робить життя нестерпним й заважає розвиватись країні.

Ганна Жарова (з міста Херсон; голова «Israeli Friends of Ukraine»)

Сьогодні, після трьох років волонтерства, Україна для мене – це передусім люди, з якими ми активно спілкуємось, допомагаємо один одному й підтримуємо. Люди, які прагнуть змінити своє сьогодення й майбутнє.

Я вважаю що Україна зможе перейти на європейський шлях розвитку. Я чую увесь час про нові ініціативи, проекти та стартапи. Ми створюємо впливове «лобі» Ізраїлю в Україні, міжнародне співтовариство народних дипломатів з  двох сторін, і просуваємо Ізраїль в Україні в якості стратегічного партнера й друга.

Я рада, що в Україні з’явилось «громадянське суспільство»! Люди беруть ініціативу в свої руки. Але не подобається стара система, яка міцно тримається. Я стурбована політикою Українського Інституту національної пам’яті – я бачу важливою метою освітні семінари з вивчення спільної історії, щоб українці почали ставити питання, хто їх герої.

Міла Марголіна (з міста Київ)

Україна в Ізраїлі – це я. Це моя біологична й енергетична батьківщина. Україна – це країна братів по духу, з якими я глибоко пов’язана історично, яким не байдуже майбутнє їх дітей, які прагнуть зберегти незалежність своєї країни. Підтримуючи народ України сьогодні, ми будуємо діалог й створюємо наше спільне майбутнє. Це плідний грунт для взаємин між людьми та взаємовигідної співпраці між Ізраїлем й Україною.

Текст і фото: Шимон Бріман.

Редактор: Іванна Проць

Торонтський Університет

Джерело: UJE