У Росії та Україні зростає кількість охочих репатріюватися до Ізраїлю

У Росії та Україні зростає кількість охочих репатріюватися до Ізраїлю. Із Росії все частіше виїжджають молоді жителі великих міст, що вже мають вищу освіту та шукають комфортніших умов та політичної свободи. Натомість більшість переселенців із України їдуть у пошуках безпеки – переважно, це вихідці з Донбасу, де тривають бойові дії, кажуть експерти з Міністерства абсорбції, що опікується іммігрантами в Ізраїлі.

Зеев Ханин

У Росії вперше за 16 років після закінчення «великої алії» (масової репатріації, що почалась напередодні розпаду СРСР – ред.) суттєво зросла кількість бажаючих виїхати до Ізраїлю. У 2014 році на постійне місце проживання туди перебрались 4685 росіян. Натоміть, на початку 2000-их це число було вдвічі меншим – близько 2000 осіб на рік, говорять у Міністерстві абсорбції Ізраїлю.

Професор Зєев Ханін, який працює у відомстві, розповідає: істотніше змінився саме портрет середньостатистичного репатріанта. Зокрема, тепер він суттєво «помолодшав», має вищу освіту і майже завжди – родом із великих міст.

«Наприкінці дев'яностих ми бачили, що дві третини репатріації були з периферії. А ось теперішня алія (повернення євреїв до Ізраїлю – ред.) за структурою останніх трьох років – це вихідці з двох великих міст: Москва і Санкт-Петербург. Ми спостерігаємо, що середній рівень освіти зростає, частка гуманітаріїв зросла колосально. Тобто сьогодні репатріюється в основному креативна інтелігенція», – говорить працівник відомства.

Репатріанти з Росії часто набувають громадянства «про всяк випадок»

Ханін додає, що новий репатріант – особливо з Росії, – часто набуває громадянства «не від великої любові до Ізраїлю, а про всяк випадок». Проте завжди є ідейні люди, які знають, чому і заради чого обирають саме цю країну, резюмує професор.

«Незалежно від того, якими мотивами керуються люди, коли сюди приїжджають, через чотири роки вони цілком стають ізраїльтянами, повністю себе ідентифікують з країною. Тому ми вітаємо алію в будь-якому її вигляді, якими би мотивами не керувалися люди, які збираються стати громадянами держави», – каже він.

Московський драматург Калузьких виїхав до Ізраїлю через політику Росії

Московський журналіст і драматург Михайло Калузький один із тих, хто минулого року переїхав до Ізраїлю. За його словами, репатріювався свідомо, і одна з причин – «політичний, побутовий і емоційний простір, що відштовхував» його на батьківщині.

«Для мене наш (його та родини – ред.) від'їзд безпосередньо пов'язаний з політикою. Було дві обставини. Перше: я в січні минулого року поїхав на Майдан. Я там був, коли горіла вулиця Грушевського, багато розмовляв з різними людьми. І я зрозумів одну важливу річ, але не про Україну, а про Росію: наш протест нічого не вартий. Після Болотної (акція протесту в Москві у 2011 році – ред.) у нас люди йшли в «Жан–Жак» (кафе в Москві – ред.) А з Майдану люди не йшли нікуди зовсім, лише до перемоги», – говорить драматург.

Калузький додає, що коли почалась інформаційна кампанія Кремля з пошуку «іноземних агентів» – західні фонди перестали фінансувати його творчі проекти в Росії. Окрім цього, на його рішення переїхати вплинула анексія Росією Криму. За словами драматурга, це викликало бажання «дистанціюватись від Росії».

60% євреїв, що є вимушеними переселенцями – емігрували до Ізраїлю

За попередній 2014 рік із України до Ізраїлю виїхали більше людей, аніж із Росії – близько 5800. Таку статистику наводить голова Асоціації єврейських організацій і общин України Йосиф Зісельс додає, що близько 40% євреїв, які є вимушеними переселенцями, залишились жити на вільних територіях держави, а 60% – емігрували.

Правозахисник додає, що євреї з Росії та України переважно, мають різну мотивацію для переїзду: понад половина репатріантів із України – це вимушені переселенці з Донбасу, що тікають від війни. Зісельс зауважує, що лише на окупованій тепер бойовиками території сходу України раніше проживало близько 20 тисяч євреїв і членів їх родин, що мають право претендувати на ізраїльське громадянство.

«Ми вважаємо, що за ці півтора роки, що триває війна – звідти виїхала половина, близько 10 тисяч людей», – говорить він.

Виїжджають ті, хто не бачать як себе реалізувати в тій новій Україні – Зісельс

Із цих 10 тисяч, говорить він, близько тисячі їдуть до Росії: хто залишається у сусідній країні, а хтось звідти прямує до Ізраїлю. Сполучені Штати та Німеччина – менш популярні напрямки, в обидва напрямки виїхали, за інформацією Зісельса, по сотні людей.

Рахувати кількість тих, хто поїхав чи залишився – складно, адже часто люди приїжджають на деякий час, аби приглянути за залишеними на Донбасі квартирами.

Також за останній рік-півтора збільшилась кількість репатріантів із Криму – на 15-20%, каже Йосиф Зісельс. Вести підрахунки до півострову ще складніше, адже багато контактів там втрачено.

Натомість, динаміки міграції євреїв із західної України майже немає, каже правозахисник. У Львові, Рівному, Чернівцях та Луцьку живуть невеликі громади, звідки майже ніхто не виїжджає, каже Зісельс.

Ті, хто бере участь у житті країни, наприклад, долучається до волонтерських рухів – як правило, не виїжджають, каже голова Асоціації єврейських організацій і общин.

«Виїжджають ті, хто не бачать як себе реалізувати в тій новій Україні, яка починається саме з волонтерського руху», – додає Зісельс.

Часто репатріанти покладаються не на себе, а на «державу, яка їм щось дасть»

Вікторія Черняк з Запоріжжя три роки тому виїхала до Ізраїлю і набула там громадянства. Наразі займається інформаційним сайтом про життя нової для себе батьківщини. Зокрема, приділяє увагу репатріації та питанням, які можуть виникати у колишніх співвітчизників у зв’язку з переїздом. Дівчина говорить, що за останній рік охочих репатріюватись стало суттєво більше. Вікторія додає, що часто це навіть не євреї, а українці, які тікають від кризи у своїй державі.

Як наслідок, продовжує дівчина, часто переїжджають до Ізраїлю не за «покликом серця», а просто шукаючи легшого і комфортнішого життя. Такі репатріанти, продовжує Вікторія, часто розчаровуються в новій країні проживання – покладаються не на себе, а на «державу, яка їм щось дасть».

«Вони приїжджають сюди і розуміють, що тут не дуже то і легко, вони наче в «рожевих окулярах», коли переїжджають. А виявляється, все складно: високі податки, потрібно вчити мову. А ті люди, які просто тікають – не готові до цього. Тому через деякий час розуміють, що дарма це зробили. І починають не лише себе звинувачувати, але і Ізраїль, мовляв, «що це за країна така, яка нам нічого не дає», – коментує дівчина.

Ті ж, хто обирає Ізраїль новою домівкою свідомо, резюмує вона, легше адаптуються до правил життя та традицій.

Джерело: radiosvoboda.org