Як Захер-Мазох до чернівецького цадика їздив, або Чернівці знову хочуть стати центром світового хасидизму

У мікрорайоні Садгора відновлюють знамениту колись синагогу – резиденцію знаного у світі місцевого цадика. Колись був такий жарт: “Чернівці? А де це? Та біля Садгори”. 
Будівельні  роботи з реконструкції Садгірської синагоги йдуть шаленими темпами. Паломництво хасидів до Садгори теж триває: відвіду­ють на єврейському цвинтарі могилу цадика. Коли синагога буде відновлена, поруч запрацює і паломницький центр, і облаштують кімнати для паломників.

За результатами останнього австрійського перепису населення 1910 року, у Чернівцях частка єврейських мешканців перевищувала 30%, а у Садгорі – майже 80%!

Завдяки місцевому садгірському цадику це місце стало надзвичайно популярним. До сьогодні важко відрізнити, що про цього чоловіка – правда, а що – легенда. Про нього передавалися як реальні історії, так й історії з вигадками. Подібного йому цадика тоді годі було відшукати.

- У самому центрі Садгори в ХІХ ст. існувала резиденція «чудодійного» рабина із династії Фрідманів, - розповідає історик, директор Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини Микола Кушнір.

- У комплекс будівель резиденції входили, окрім синагоги, ще й житловий будинок сім’ї цадика, господарські приміщення, а також великий парк. У парку було збудовано спеціальний великий намет з довгими столами і лавами для спільних з цадиком обідів. За можливість навіть короткої аудієнції, а тим більше за право пообідати у товаристві цадика, гості, серед яких були не тільки євреї-хасиди, зобов’язані були вносити плату або дарувати подарунки. У такий спосіб сім’я цадика збільшувала свої статки й дуже швидко почала жити у розкоші.

Хасиди не тільки не обурювалися з цього приводу, а й, навпаки, вітали цей факт. Вони вірили у магічну, надприродну силу цадика й вважали, що багатство дає йому більші можливості впливати на небеса. Члени сім’ї цадика вели вельможне життя, утримуючи вдома розкішні екіпажі, власний оркестр і численну челядь. Втім, сам цадик був людиною скромною і дещо незвичною. Одна з легенд говорить про те, що мав звичку ходити босоніж по вранішній росі. Інша легенда розповідає про те, що цадик нібито наказав підготувати одну з кімнат резиденції на той випадок, якщо з’явиться Месія.

Про садгірського цадика збереглися описи в літературі. Леопольд фон Захер-Мазох – відомий австрійський письменник, народжений у Львові, написав спогади про відвідини цього цадика, він приїжджав сюди з кимось із родичів. Мазох, зокрема, описує, як вони зайшли у кімнату, на софі лежав цадик, а один із помічників – габаїв запалював йому люльку...

Слава садгірського цадика сягала далеко за межі Буковини. Проте у самих Чернівцях його постать була неоднозначною. Прихильники єврейського просвітництва та «онімечені» євреї гостро критикували фанатизм хасидів, а самого цадика виставляли часто не інакше, ніж шарлатаном. Але, попри все, напередодні виборів у резиденцію садгірського старця навідувалися чернівецькі політики різних мастей і політичних таборів і намагалися заручитися підтримкою.

До цадика – із проханнями та записками

Унікальною в архітектурному плані є і сама синагога, яку зараз відновлюють. Якщо неозброєним оком дивитися на будівлю, відразу вловлюється схожість з елементами колишньої резиденції буковинських митрополитів (нині головний корпус ЧНУ ім. Ю. Федьковича). Коли чеський архітектор Йосеф Главка зводив митрополичу резиденцію, у місті було відкрито спеціальний цегляний завод, тож, ймовірно, цегла для синагоги теж була придбана саме там.

- Історія цієї синагоги напряму пов’язана з історією династії цадиків із родини Фрідманів, - продовжує Микола Петрович. - Засновник династії – Ісраель Фрідман прибув у Садгору взимку 1842 року й виконував роль релігійного наставника місцевих хасидів аж до своєї смерті у 1850 році. Згодом його функцію виконував син, потім – внук. Резиденція «чудодійних» рабинів функціонувала до Першої світової війни. З її початком садгірські Фрідмани перебрались до Відня і більше сюди не поверталися. Найкращі часи центр хасидизму у Садгорі переживав у 70-80-х роках ХІХ століття. Логічно припустити, що й синагога була збудована саме у цей період, бо жодних точних відомостей про будівництво немає.

Всі троє – батько, син і внук поховані на єврейському цвинтарі у Садгорі. І саме їхня могила – як могила (чи гробниця) садгірського цадика, є місцем паломництва хасидів з усього світу. Йдеться саме про династію садгірських цадиків. Адже якщо батько був цадиком, то ця духовна почесть передається синові, внукові і далі. Всі вони переймають духовну спадщину свого попередника. На сьогодні династія Фрідманів налічує майже 400 сімей, які мешкають у США, Бельгії, Великій Британії і, звісно, Ізраїлі.

Чернівчанин, підприємець Михайло Крайс, курирує будівельні роботи у Садгірській синагозі. Каже, що є кілька генеральних спонсорів, в основному з-за кордону.

- Завершення реконструкції, звісно, залежатиме від фінансування, - каже пан Михайло. – Щодо головної зали у синагозі, то фрески на стіні, на жаль, не збереглися. Відомі художники будуть розписувати по-новому, є фото старих зразків. Також буде встановлено вітражі. У приміщенні будівлі буде кухня - молочна і м’ясна, столова і штібл – мала синагога. На другому поверсі - кімната для паломників. Товариство “Ружин-Садгора” опікуватиметься і могилою цадика. Гробниця буде перероблена всередині, облаштується старий занедбаний цвинтар, будуть встановлені гарні ворота. Будівля теж зазнає реконструкції, за стилем нагадуватиме вигляд синагоги. 

Сьогодні, окрім паломників, це кладовище майже ніхто не відвідує, могили заросли бур’янами. З метою захисту місця цього паломництва в середині 90-х років минулого століття могилу обмурували і звели невелику споруду. І тепер без охоронця, у якого є ключі від неї, сюди не потрапити. Навколо величезної гробниці знаходяться лавки, де євреї можуть молитися. Зліва в спеціальну стіну вони вкладають записки із проханнями.

- Щодо відновлення єврейського релігійного центру у Садгорі, - підсумовує пан Кушнір, - то це навряд чи зможе повернути містечку славу єврейського «Ватикану на Пруті». Однак таке відновлення може бути вигідне усім: хасидські паломники матимуть кращі побутові зручності, Чернівці отримають ще один цікавий туристичний об’єкт, а садгірчани – нові робочі місця.

http://www.wz.lviv.ua/

Докладніше про Садгору:

У самому центрі Садгори, на вулиці Моріса Тореза, 198, розташовується вельми цікава в архітектурному та культовому відношенні пам'ятка, що іменується колишньою резиденцією садагурського цадика, тобто головного равина. До її складу входять дві будівлі - синагога, де звершувалися обряди, та житловий будинок равина. Палац (а виглядає основна будівля саме так, велично) був зведений 1842 року у романтичному стилі з мавританськими мотивами. Вони, до речі, є типовими для сакрального зодчества хасидів України. На той час це була найкрасивіша споруда не лише садгірського поселення, а й Чернівців загалом. Адже верхнє місто почало забудовуватись на кілька років пізніше. Авторство цього чудового архі-тектурного витвору наразі точно не встановлено. Хоча існує припущення щодо Йозефа Главки, оскільки за своїм архітектурним вирішенням, особливо оздобленням, резиденція цадика дуже нагадує резиденцію буковинських митрополитів. Зокрема, елементи декору в обох пам'ятках аналогічні, вважає Олена Пушкова, начальник відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради. Господарем резиденції був цадик Ісраель Фрідман. Як свідчать архівні дані, досліджені головним спеціалістом міського відділу охорони культурної спадщини Василем Михайлюком, засновник садагурської династії цадиків родом - із містечка Ружин, що розташовується на півдні нинішньої Житомирщини, а тоді належало до Київської губернії. Равином він став у 16-річному віці й уже тоді трактував Тору, навіть розумівся на складних релігійних нюансах. Це - одна з найколоритніших постатей у пізньому іудаїзмі. Друзі вважали його мудрецем, чиї іскрометні вислови передавалися з уст в уста, а пересічний люд - незалежно від особистого віро-сповідання - ясновидцем, пророком і чудотворцем. З іншого боку, попри всі свої достоїнства, садагурський цадик відзначався рисою, котра не личить жодній особі, тим більше духовній. За переказами, був людиною розкошолюбною - трапезував у своєму клойзі (палаці) виключно зі срібного та золотого посуду; для нього грало два оркестри, а коли він вибирався у дорогу, то до карети за-прягали четвірко баских коней. Російський царат, при якому Ісраелю Фрідману довелося жити в молодості у тому ж таки Ружині, вважав його політично неблагонадійним. Він був звинувачений владою у звершенні самосуду над кількома євреями, котрі донесли поліції на інших євреїв, що ухилялися від армії. Після арешту й засудження, сидів у в'язниці. Спочатку - в Києві, потім - у Кам'янці-Подільському. Невдовзі, під тиском громадськості, його випустили. Не чекаючи повторного арешту, Фрідман утікає до Кишинева, а звідти - в Чернівці. Усі ці події сталися 1736 року. Коли про появу на Буковині цього неординарного чоловіка дізнався один із багатих місцевих землевласників, останній запропонував гостеві оселитися в Садгорі - й незабаром побудував для нього палац. Дивна щедрість, скажете… Насправді це був добре продуманий хід: за равином такого високого рівня, як у Ісраеля Фрідмана, прийшла б і його численна паства - умілі ремісники, торговці, лікарі тощо. А це - надзвичайно важливо для розвитку місцевості. Можливо, той землевласник був одним із членів бургомістрату, тож і мислив по-державному. Принаймні логічно і мудро. І не помилився в своєму рішенні. Хасидська громада, не кажучи вже про єврейську загалом, внесла у розбудову нашого міста значний внесок. Садагурський цадик прожив у подарованій йому резиденції до останніх своїх днів. Похований на кладовищі у Садгорі, яке тепер називають єврейським. 1941 року, з початком Другої світової війни, родина Фрідманів виїхала з Чернівців. Зараз нащадки цієї численної династії мешкають у США, Великобританії, Бельгії та Ізраїлі. У другій половині XX століття радянська індустріалізація фактично занапастила садгірську синагогу, пристосувавши її під… виробниче приміщення. Добудовами до неї фабричних цехів та безладними внутрішніми реконструкціями здебільшого знищено унікальні інтер'єри. Згодом будівля взагалі перестала експлуатуватися - й колишній палац перетворився на "обшарпанця". Лише в останні роки, аби не допустити остаточного руйнування пам'ятки, внучатий племінник Ісраеля Фрідмана - громадянин Ізраїлю вирішив проспонсорувати її реставрацію. Минулоріч було розроблено відповідний проект і навіть здійснено основні підготовчі роботи. Про це розповідає Святослав Померанцев - представник благодійного фонду "Ор Авнер", який, зокрема, опікується реалізацією зазначеного проекту: 
- Ще донедавна на цьому пустищі знаходили притулок бомжі, тусувалася місцева молодь, залишаючи по собі предмети куражу - пляшки від спиртного, шприци… Тож нам довелося вивезти звідси не одну машину сміття. Тепер територія огороджена й охороняється. Згодом замість тимчасового паркана буде зведено автентичний, схожий, до речі, з парканом вхідної брами центрального корпусу ЧНУ. Буде приведено до ладу парк, що розкинувся перед палацом. Тимчасові будівлі, зведені тут у різні періоди, знесуть. На сьогодні всередині клойзу встановлено риштовання для реконструкції даху. Він буде, як і найперше, з міді. Саму будівлю поки що не чіпаємо, оскільки зараз відбуваються дослідницькі роботи щодо рівня фундаменту. Виявляється, справжній фундамент знаходиться на метр глибше. Тож наразі вивчаються можливості пониження нинішнього рівня землі до колишнього. Триває проектування другої частини реставрації, що стосується будинку равина. Він буде пристосований під адміністративні потреби синагоги. У ньому виділять також кімнати для розміщення нащадків Ісраеля Фрідмана, які приїздитимуть у Садгору поклонитися праху свого предка. Паралельно розглядається ідея облаштування тут музею цадика. Втім, це - перспектива. Реставрація триватиме, як мінімум, три роки. На сьогодні стоїть завдання - реконструювати дах, вкласти тимчасові вікна й двері, щоби створити умови для консервації споруди. Над цим і працюємо. Благо, фінансування проекту відбувається, як і належить. Коли палац буде відреставровано повністю, з'явиться причина для приїзду до нашого міста не лише потомків садагурського цадика, а й численних представників інших хасидських династій, вважає Святослав Померанцев. Наразі паломництво хасидів до Чернівців пов'язане з відвідуванням могили Ісраеля Фрідмана, що знаходиться на садгірському єврейському кладовищі. На початку 90-х минулого століття було зроблено її стаціонарне накриття. Спонсорами виступили приватний підприємець Ілля Хочь та головний чернівецький равин Ноах Кофманський. Тож певний час огиль цадика (поховання) був надійно захищений від атмосферних впливів та хуліганських нападів. Плин літ негативно позначився на стані будівлі - і тепер вона потребує ремонту. Що вже казати про саме кладовище, котре загалом занедбане. Заснування його датується XVIII століттям, із 1940-х було закрите і ніким не утримувалося. І якби не особиста ініціатива депутата Чернівецької міської ради Василя Ткача, спрямована на порятунок цього об'єкта культурної спадщини нашого міста, проблема так і залишалася б не розв'язаною. У 2009-му пан Василь, не маючи етнічного стосунку до єврейської культури, об'єднав навколо себе інших небайдужих чернівчан у благодійному фонді "Від серця до серця". Склав програму роботи, віднайшов стартові кошти. У місцевої влади з'явилися підстави для передачі пам'ятки під опіку зазначеної організації. Відтак, ситуація почала змінюватися на краще. Уже наведено елементарний лад: розчищено територію від заростей та сміття, зроблено помости навколо огиля цадика (щоби не ступати на прилеглі поховання, яких через відсутність надгробків не видно), на фасадній його частині встановили освітлення; облаштували центральний вхід (нова огорожа й ворота), перед ним виклали 300 м тротуарної плитки; збудовано прохідну, забезпечено цілодобову охорону об'єкта (раніше на цьому кладовищі мали місце масові акти вандалізму, в результаті яких було повалено й зруйновано більшу частину надгробків). 
- Минулоріч ми витратили на ці цілі 140 тисяч гривень. А роботи - краю не видно... Розчищено лише два з дев'яти кварталів. Важко, бо надгробки дуже щільно прилягають один до одного… У цій роботі нам суттєво допомагають окремі члени місцевої єврейської громади, долучаються і студенти з Ізраїлю, котрі приїздять до Чернівців вивчати садагурський хасидизм, - розповідає Василь Ткач. - А ще треба архівувати поховання. Скільки їх тут і чиї вони, наразі невідомо: надписи на плитах стерлися, а документи відсутні. Щоправда, тут своє сприяння пообіцяли німецькі колеги із музею синагоги міста Гробніц. Окрім того, і наша муніципальна влада планує невдовзі зайнятися всіма некрополями Чернівців. Сподіватимемось, єврейське кладовище в Садгорі не залишиться поза увагою. Наразі в рамках цьогорічного міського конкурсу соціальних проектів, одним із переможців якого стала "Скарбниця" міського благодійного фонду "Від серця до серця", на реставрацію пам'ятки - огиля цадика Фрідмана із міської казни виділено 17 тисяч гривень.

http://starogit.do.am/ 
Фото : http://muzejew-news-ukr.16mb.com/