Він працював і лежачи під поїздом, і стоячи на ньому. Друга весна Кауфмана

Михайло Кауфман (1897-1980) — радянський кінорежисер і оператор, брат Дзиґи Вертова. Творчий доробок Кауфмана — чорно-білі німі документальні стрічки "Навесні" (1929) і "Небувалий похід" (1931), є загальновизнаними шедеврами не лише українського, а й світового кінематографу. Тим не менше, зараз, як і за свого життя, Кауфман перебуває у тіні надбань Дзиґи Вертова. Ознайомити з творчістю Кауфмана якнайширше коло читачів і має на меті книга “Українська дилогія Михаїла Кауфмана”, видана у травні 2018 року Національним центром Олександра Довженка.

Кауфман працював з Вертовим, зокрема, оператором на зйомках культових фільмів “Одинадцятий” (1928) і “Людина з кіноапаратом” (1929); частину відзнятого матеріалу використав у своїх стрічках. Обидва брати-режисери були “кіноками”, учасниками творчого об’єднання документалістів, які прагнули створити абсолютну універсальну кінематографічну мову, позбавлену театральних і літературних умовностей. Створити фільми, що передають явища без допомоги написів, сценарію, акторів і декорацій — “Людину з кіноапаратом” і “Навесні” —  вдалося лише через 7 років після визначення мети у відповідному маніфесті 1922 року. І якщо у Вертова в “Людині…” вийшов гімн індустріалізації, то “Навесні” Кауфмана — прославляння людини і природи. Брати-режисери розійшлися ідеологічно і творчо.

Книга “Українська дилогія Михаїла Кауфмана” складається з вичерпної біографічної статті про кінематографіста (автор Станіслав Битюцький), статті про стрічки “Навесні” (Станіслав Мензелевський) і “Небувалий похід “(Іван Козленко); статті самого Кауфмана “Кіно-аналіза” з журналу “Нова генерація” та його експедиційних нотаток; уривка із книги “Три оператори” (1930) поета Миколи Ушакова (1899-1973).

Також включені архівні знахідки — обговорення фільмів Кауфмана у той час, коли вони вийшли. Це найбільш веселі фрагменти книги, які, водночас, дають уявлення, як приголомшили роботи Кауфмана тогочасних культурних діячів.

“Біологічний процес ховається тут так глибоко і сильно, що кожен поет, музикант або інший працівник мистецтва, який дивиться і чує це своїми індивідуальними здібностями, дивується, як це можна так розкрити секрети природи. Відчуваєш, що ось ти, поет Микола Вороний, пишеш ціле життя, але такого не напишеш. Водночас відчуваєш заряд захоплення. Винятково сильна річ. Тут монтаж — це діалектика. Тов. Кауфман каже, що це пішло у нього від розуму, а я скажу: ні, тов. Кауфман, крім розуму, тут працювало інтуїтивне сприйняття. Ваша поетична організація цьому допомогла, адже так розібрати матеріал сухим розумом неможливо. Дивишся на таку картину і відчуваєш радість, молодість, любиш землю, хочеш жити на цій землі, любиш Союз…” — з промови поета, редактора ВУФКУ Миколи Вороного на засіданні приймальної комісії ВУФКУ 1929 року.

На щастя, видання складається не тільки з історичних відомостей і кінознавчих міркувань. Подано немало інформації про життя режисера, яка дозволяє уявити, по-перше, Кауфмана як людину, по-друге, оцінити складнощі кіновиробництва 90-річної давнини.

Зокрема, у 1932 році за трагічних обставин зникла подруга режисера, італійка Габріель. Її так і не знайшли, а їхня донька померла у лікарні. Після цього Кауфман, за словами Вертова, став зовсім іншою людиною. Що ж до зйомок, то часто доводилося ризикувати життям, намагаючись поєднати творчі амбіції та недосконалу техніку. Він працював і лежачи під поїздом, і стоячи на ньому.

“Фільмуючи п'яну бійку, Кауфману доводилося крутити ручку апарата майже в колі тих, що билися, — пише Ушаков. — Професія оператора-кінока, щільно пов'язана з небезпеками та несподіванками, вимагала від Кауфмана чималої спритності та витримки. Загальний план Путилівського заводу Кауфман фільмував із рухливого електромагнітного крану, з висоти 20 метрів. Панораму Новоросійського — з вагонетки причіпної залізниці, що була довгий час недіяльна і через те дуже небезпечна. Ферма залізничного посту один раз мало не збила Кауфмана з вагону, на даху якого він стояв. Тоді ж йому загрожував дріт, що висів над залізницею. Поїзд мчав зі швидкістю 60 кілометрів на годину, і вітер над вагонами аж свистів, спираючи подих і збиваючи оператора з даху".

Текст в “Українській дилогії Михайла Кауфмана” подано паралельно українською та англійською мовами; супроводжується фотографіями та архівними документами.

Книжка заповнює нішу історичних розвідок про діячів української культури 1920-30-х років, чия творчість замовчувалась у СРСР. Родзинкою видання стало те, що книга супроводжується двома DVD з відреставрованими стрічками “Навесні” та “Небувалий похід”. Обидва фільми супроводжуються  ексклюзивним саундтреком і коментарями істориків.

Джерело: artukraine.com.ua