Відкрита дискусія «Травень, сповнений болем і надією» – відео

Травень – місяць, коли природа вибухає життям, але й місяць, коли треба згадувати.
Найгірше, що ми можемо зробити, це вигляд, що не було мільйонів невинних жертв.
Зміст фрази “Горе переможців” ми пізнали у всій пекельній глибині»...

Геннадій Друзенко

Травень насичений пам’ятними датами з присмаком жалоби, а цього року український календар поповнив ще й День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Дивовижним чином усі ці «дні» пов’язані між собою – одна подія виявилась передумовою іншої.
8 травня – День пам'яті та примирення;
9 травня – День Перемоги;
14 травня – День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни;
16 травня – День пам'яті жертв політичних репресій;
18 травня – День пам’яті жертв депортації та Дня боротьби за права; кримськотатарського народу. 

Цього разу гостями студії стали Голова кримськотатарського ресурсного центру, член Президії Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв; український науковець, публіцист політичний експерт, член Української Гельсінської спілки Євген Дикий; український правник, голова правління Центру конституційного моделювання Геннадій Друзенко та дисидент, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України Йосиф Зісельс.

Учасники дискусії говорили про вплив радянської влади, а зокрема сталінського режиму, на перебіг Другої світової війни, про поствоєнні репресії та переслідування кримських татар, долі Праведників та євреїв після війни; про те, яке значення для кожного громадянина України мають пам’ятні 8 травня та 9 травня, що спільного та яка різниця у сучасному сприйнятті цих дат, та як по-різному вони сприймаються представниками різних поколінь українців.

«Травень – місяць, коли природа вибухає життям, але й місяць, коли треба згадувати. Найгірше, що ми можемо зробити, це вигляд, що не було мільйонів невинних жертв. Зміст фрази “Горе переможців” ми пізнали у всій пекельній глибині. Більшовики – це пращур всіх тоталітарних режимів Європи. Те, що коїться зараз, що віддає кривавим відлунням у Білорусі, в Україні – це наслідок незасвоєних уроків, наслідок сталінської штучновиведеної антиселекцією людини, для якої вбивати інших на чужій землі – це норма, а не відхилення. Назвати чорне білим, біле – чорним, створювати паралельну реальність та наголошувати, що вона має право на існування.
Я думаю, що головний урок, який ми маємо засвоїти із 30-40 років 20 століття, рани яких досі не загоєні, що Б-гом дане розмаїття є найбільш фундаментальною цінністю життя: вміння приймати іншого, толерувати іншого, і навіть любити іншого саме за його інакшість», – такими словами розпочав розмову Геннадій Друзенко.

Ескендер Барієв на своїй сторінці у ФБ написав:
«У своєму виступі я розкрив що депортація корінного кримськотатарського народу з його історичної батьківщини - Криму є не завершеним (триваючим) міжнародним злочином, який не має терміну давності. Україна має належну матеріальну і процесуальну юрисдикцію для його розслідування і остаточної кваліфікації; юридичне визнання цієї депортації геноцидом стане остаточним після вступу в силу відповідного рішення компетентного суду.

В умовах триваючої окупації Криму Росією, необхідно сприяння відповідному кримінальному розслідуванню з боку міжнародної спільноти, установ і структур ООН, правозахисних структур, історичних інститутів, представницьких та громадських структур кримськотатарського народу та інших корінних народів світу».