Так, я - українець і я - директор єврейської школи

Валерій Ніколаєць очолює найменшу школу Вінниці, вважаючи, що забезпечує своїм вихованцям ледь не сімейну атмосферу

Валерій Ніколаєць вже третій рік успішно очолює єдину у Вінниці приватну єврейську школу "Ор Менахем". Признається, що ще років десять тому, мабуть, не повірив би, якби хтось сказав, що він стане директором єврейської школи. А нині просто не уявляє свого життя без цього закладу. Та піклується про найголовніше - аби більше батьків дізналися про роботу такої школи та віддали до неї своїх дітей. 
Каже, що переваг у такого приватного закладу більш, ніж достатньо і, мабуть, найголовніша - безкоштовність. Підручники, шкільне обладнання, проживання, їжа, літній табір... Батьки допомагають закладу лише за власним бажанням.
Але кожен юний вінничанин у "Ор Менахем" все ж таки навчатися не зможе. Умова одна, але принципова - єврейська національність майбутнього учня. 
Закінчивши педагогічний інститут, Валерій Ніколаєць досить довго працював у вінницькій приватній школі "Гармонія" - викладав географію та біологію. Роботою був задоволений і працював би там і нині. Але школа закрилась, довелось реєструватись у центрі зайнятості та шукати інші варіанти.

- Ось тоді мене й запросила у "Ор Менахем" тодішня директорка цієї школи Єва Йосипівна Богомольна, це було у 2009 році, - згадує Валерій Ніколаєць. - Прийшов туди простим учителем, знову ж таки викладав біологію та географію. Згодом опанував ще одну спеціальність - тепер я ще й викладач фізкультури. А у 2013 році за рішенням засновників школи став директором цього закладу.

- Заклад, який Ви очолюєте, суттєво відрізняється від звичайних державних шкіл?

- Ми працюємо в Україні, тож наш навчальний заклад має відповідати й відповідає усім вимогам. Маємо необхідні ліцензії та дозволи на проведення навчальної діяльності. Кожних три роки, як того вимагає закон, проходимо нове ліцензування. Нинішня ліцензія чинна до 2016 р. Як і у державних школах, у нашій відкриті всі класи - із першого по одинадцятий. Ми видаємо випускникам документи державного зразка.

- Скільки зараз у вас навчається учнів?

- Зараз їх не багато, але сподіваюсь, що їх кількість збільшиться, адже, наскільки мені відомо, небагато вінничан навіть знає про нашу школу. Для самих учнів невеличкі класи - це, звичайно ж, чудово, бо фактично вони отримують індивідуальні уроки. Але для самого закладу - це не дуже втішні новини, ми б хотіли навчати більше дітей. у кращі часи кількість наших учнів перевищувала сотню. Але, на жаль, нині у державі така ситуація, що усе більше й більше єврейських сімей їдуть із Вінниці за межі України. Відповідно, це позначається й на наповнюваності наших класів.

- Ви так наполегливо декларуєте безкоштовність навчання у вашій школі. Але й державні школи ніби теж в Україні безплатні?

- Не хочу висловлювати критику на адресу державних шкіл і не маю на це права, адже гостра економічна ситуація у державі просто примушує розраховувати на допомогу батьків. Але хочу сказати, що у нас батьки по-справжньому ні за що не повинні платити - ні за ремонти класів, ні за харчування, ні за якісь додаткові підручники та інше. Всі фінансові проблеми школа намагається вирішувати за спонсорські кошти, які постійно надходять на наші рахунки. Тобто турбуватись немає про що.

- Безплатне харчування для всіх, чи тільки для молодших школярів?

- Безплатне для всіх. Діти харчуються тричі на день: сніданок, потім обід і ближче до вечора - підвечірок. Уся їжа кошерна, згідно із іудейським віровченням - її готують наші ж кухарі.

- І це, наскільки я розумію, не єдина особливість навчання у "Ор Менахем"?

- Оскільки школа має яскраво виражену національну специфіку, то заняття ранком починаються із традиційної єврейської молитви. Також маємо спеціальний дрес-код - у дівчат обов'язково мають бути прикриті руки, вони вдягають лише довгі спідниці, а у хлопчиків на голові має бути традиційна єврейська кіпа. із першого по одинадцятий класи наші діти вивчають іврит і предмет із назвою "традиції єврейського народу".

За успіхи у вивченні цих предметів оцінки ми не виставляємо. Але із цього року думаємо затвердити вивчення івриту, як обов'язковий елемент навчального процесу. Може, учні навіть екзамени із цього предмету складатимуть.

- І як добре опановують ваші учні "традиції єврейського народу"?

- Настільки добре, що навіть беруть участь у олімпіадах високого рівня. У тому числі таких престижних, як олімпіада зі знання традицій єврейського народу "Даркейну", яка започаткована фондом "Ор Авнер". Останній координує діяльність таких шкіл як наша на території усього пострадянського простору. Так от, згадуючи успіхи наших вихованців, позаминулого року учениця гімназії "Ор Менахем Вінниця" стала переможницею всеукраїнського туру. А цього року олімпіада проходила у самому Єрусалимі, там ми теж показали непогані результати. У десятку найсильніших шкіл світу, щоправда, не увійшли. Але й задніх, як показали результати, теж не пасемо.

- А із інших дисциплін є привід пишатися вашими учнями?

- Цьогоріч учень нашої школи Борис Варер виборов друге місце на олімпіаді із інформатики у Вінниці. Були переможці із інформатики й минулого року. А у позаминулому році наш Артур Спектор здобув призове місце на олімпіаді із історії України.
На жаль, у олімпіадному русі ми не можемо повноцінно конкурувати із державними школами, у яких більша кількість дітей і тому вибирати є із кого. Але все ж намагаємось готувати олімпіадників.

- Мабуть, такі успіхи із інформатики обумовлені тим, що маєте якийсь особливо сучасно обладнаний клас інформатики?

- А от і ні. Клас інформатики у нас обладнаний усім необхідним, але від інших шкіл якось разюче не відрізняється. Маємо у ньому лише шість комп'ютерів. Хоча, якщо чесно, із перерахунку на кількість учнів, це набагато більше, ніж у будь-якій іншій школі Вінниці. Втім, можемо й похвалитися на перспективу: із наступного року матимемо у школі ще й повноцінний мультимедійний клас. Принаймні нам це вже пообіцяли спонсори.

- А хто вони, ці благодійники?

- Школа фінансується фондом "Ор Авнер", який у 1993 році заснував відомий мільйонер, підприємець, філантроп та громадський діяч Леві Леваєв. Такі школи є у кількох областях України. Наприклад, Києві, Одесі, Дніпродзержинську. Найближча до нас - у Житомирі.

- До речі, щодо географії. Чув, що у вас навчаються не лише вінничани?

- Так, цього навчального року ми приймали дітей із сімей донецьких переселенців. Але так склалося, що одна із них у Вінниці не змогла затриматись надовго, ці люди виїхали із України. А ще одна сім'я затрималась довше, їх дитина навчалася у нас у сьомому класі, нині перейшла у восьмий.

- І як ці родини сприймали життя у нашому місті?

- Звісно ж,у них було і є багато проблем і питань із налагодженням нормального життя, наприклад, дорослим членам родини складно знайти у Вінниці роботу. Але у цілому вони абсолютно адекватні люди, які розуміють та поважають політику держави. Жодних політичних суперечок у нас не виникало. До нас вони потрапили за сприяння вінницького равина Шауля Горовіца, який допомагав влаштуватись родинам, які свого часу були змушені виїжджати із зони, де нині триває антитерористична операція.

- А як вони вирішили проблеми із житлом?

- У цьому якраз стала у нагоді особливість нашої школи. Ми маємо кілька кімнат на третьому поверсі, спеціально обладнаних для проживання дітей, а при потребі навіть і разом із батьками. Зазвичай, їх використовуємо, коли дитина приїздить до нас на навчання із району і батьки не можуть забирати її щодня додому. Тоді ввечері й вночі поряд із такими дітьми перебуватиме спеціально призначений педагог. Донецьким родинам ми віддали якраз ці кімнати, і вони були вдячні нам за таку можливість.

- Що їх турбувало найбільше?

- Як і усіх вимушених переселенців, питання безпеки. Адже вони вже знали як це жити там де лунають постріли, рвуться снаряди. Але й для нас безпека наших учнів - не на останньому місці. Маємо велику огороджену територію у мальовничому куточку на околиці міста, власного охоронника. Важливо й те, що дітей до школи підвозить спеціальний автобус, який ми орендуємо. Маршрут його руху погоджений із Державтоінспекцією. Діти знають, о якій годині та де саме вони мають сісти у цей автобус, завжди користуються цією нагодою зручно й безпечно добратись до школи.

- Як при такій невеликій кількості учнів організоване навчання?

- Жодних послаблень, чи відмінностей від загальноосвітніх шкіл у нас немає. Навіть якщо у класі один учень - це буде окремий клас, окремий урок із кожного предмету, окремий учитель на кожен предмет, тобто повноцінна шкільна програма. Просто уваги до кожного учня набагато більше, бо у нас класи невеличкі.

- А є можливість і після закінчення вашої школи залишити випускника у такій особливій атмосфері навчання?

- Так, особливо коли йдеться про дівчат. Ми співпрацюємо із кількома вузами Одеси і Дніпропетровська. Мова йде про міжнародні гуманітарно-педагогічні інститути "Бейт-Хана", які дозволяють дівчатам-випускницям в Україні здобути педагогічну та економічну спеціальності в атмосфері єврейських національних традицій.

- Хто викладає у вашій школі?

- Це предмет нашої особливої гордості. У нас за сумісництвом працюють вчителі із таких відомих у Вінниці шкіл, як 32-га школа, 17-а гімназія. Усе це - високопрофесійні вчительські кадри. Сім із наших учителів мають вищу педагогічну категорію. 
І, випереджаючи Ваше питання, скажу - ні, не всі вони євреї. Колектив у нас, як то кажуть, інтернаціональний.

Джерело: http://www.misto.vn.ua/