«Самообмеження та самопожертва»: виступ Йосифа Зісельса на Київському Безпековому Форумі

Якщо ми розуміємо, що ця війна дуже надовго, чи готуємо ми своїх дітей та онуків (і хлопців, і дівчат) до обов’язкової військової служби в ЗСУ?

21 серпня 2026 року відбувся Національний круглий стіл «35 років відновленої Незалежності. Єдність навколо Прапора», який провів Київський Безпековий Форум з нагоди 35-ї річниці Незалежності України. Представники влади і різних політичних сил, церковні та громадські діячі, військові, волонтери, медійники та інші лідери думок говорили про принципи і завдання національної єдності як головної запоруки збереження, зміцнення і поступу нашої держави. У заході, зокрема, взяли участь Віталій Кличко, Олександра Матвійчук, Святослав Паламар, Петро Порошенко, Яніна Соколова, Валерій Падитель, а також співпрезидент Вааду України, дисидент, керівник Програми «Відновлення під час війни» Йосиф Зісельс.

У своєму виступі Йосиф Зісельс сказав:

«На моє переконання, Україна знаходиться всередині екзистенційної міжцивілізаційної війни, яка, на жаль, вже понад чотири роки розгортається на теренах нашої країни.  Поясню термінологію, яку вживаю:

1. Екзистенційна війна – це війна, яка обумовлена не економічними або географічними випадковими, спонтанними чи плановими обставинами, і якої можна було уникнути в той чи інший момент нашої історії. Ні, ця війна детермінована нашим історичним вибором після набуття незалежності, а той, в свою чергу, – глибокими історичними причинами і, як результат, – нашими новими колективними цінностями, нашою новою колективною ідентичністю;

2. Війна, яка почалася у 2014 році та трансформувалася з суто імперіалістичної війни між росією та Україною у другій половині 2022 року у міжцивілізаційну війну. Саме тоді у світі сформувалися дві неформальні коаліції – проти України почала «воювати» агресивна частина авторитарної цивілізації, коли імперіалістичній росії почали активно допомагати Північна Корея, Китай, Іран, Сирія, Білорусь, Куба, Венесуела та інші, але за Україну виступила демократична цивілізація, яка й досі допомагає нам протистояти зовнішній агресії;

Наявність двох потужних масивів країн та народів обумовлює, як похідну, наявність двох величезних цивілізаційних ресурсів – людських, воєнних, економічних, фінансових та політичних, оцінити величезні масштаби яких майже неможливо.

В результаті жорсткої взаємодії згаданих двох цивілізацій утворилася глобальна, системна, динамічна рівновага між ними, проекція якої спостерігається також і на фронті у вигляді квазістабільної лінії фронту, яка вже п’ятий рік відображає неможливість будь-кого швидко закінчити цю війну.

Зазначена глобальна рівновага з очевидністю вказує на те, що тільки чинники величезної потужності, співмірні з тими, що утворили зазначену рівновагу, можуть перевести цю рівновагу на новий рівень, ближчий до національних інтересів України.

Зусилля країн демократичної цивілізації закінчити війну дипломатичним шляхом стикаються з небажанням іншої – агресивної сторони дозволити народам та країнам вільно обирати свій шлях розвитку і переходити еволюційно від авторитарноїдо демократичної цивілізацій.

Умови для стабільного миру можуть виникнути тільки тоді, коли навколо України або утвориться коло демократичних країн за рахунок колапсу росії, або коли Україна стане настільки сильною, що будь яка спроба порушити її суверенітет та незалежність буде зустрічати потужний та руйнівний спротив та відкидати агресора у глибину його території.

Я переконаний, що у найближчі десятиріччя зазначені вище країни авторитарної цивілізації, за визначенням, не зможуть стати демократичними, що виключає майже повністю перший варіант миру.

Залишається тільки другий – безмежне, постійне посилення демократичної цивілізації, передусім України, новий формат «холодної» війни, який по аналогії з «холодною» війною 1950-80-х років забезпечуватиме паритет сил та мир у світовому просторі.

Цими словами я звертаюся з «Круглого столу» Київського Безпекового форуму до усіх громадян України, де б вони не проживали, з риторичним питанням: чи усі ми робимо максимум для нашої перемоги?

За деякими опосередкованими, приблизними підрахунками тільки 30% українських повнолітніх громадян зосереджені повністю чи значною частиною на діяльності, спрямованої на перемогу України.

Не змінившись самі, чи маємо ми моральне право закликати громадян інших країн віддавати нашій спільній перемозі більше, ніж віддаємо ми? Війна майже не змінила умови, достаток, комфорт життя у багатьох наших громадян. Кожен з нас має відповісти собі на важливе запитання: чи обмежив він свої особисті, сімейні, корпоративні потреби настільки, щоб максимально позитивно впливати на українську перемогу і завдяки цьому – жити в мирі зі своїм сумлінням.

Такі війни, як наша не виграються на «економії» свого власного, але виключно на максимальному самообмеженні своїх власних, сімейних та корпоративних ресурсів.

Тільки обмеживши себе, ми можемо пожертвувати решту Україні. Самопожертва,до якої я закликаю, складається з багатьох аспектів – нашого часу, енергії, здібностей, уваги, фантазії і якщо потрібно, як це роблять наші воїни на фронті, здоров»я та життя.

Один з потужних ресурсів, який ми з вами не просто, але можемо створити разом – це великий людській ресурс.

Еволюція України за 35 років з моменту набуття незалежності вже змінила нас настільки, що ми змогли зупинити росію. Це як раз ті 30% дорослих громадян, які вже жертвують своїми різними аспектами життя заради України, це саме вони утворюють громадянське суспільство, яке з 2014 року і до сьогодні делегувало своїх найкращих синів та дочок добровольцями на фронт. Але навіть такого потужного ресурсу не вистачає нам для перемоги.

Тому і постало перед нами запитання, яке винесене у підзаголовок мого звернення. Чи готуємо ми своїх дітей та онуків (хлопців та дівчат) до майбутніх війн. Ховатися самим та ховати дітей та онуків від ЗСУ – це дуже недальновидний і нерозумний шлях. Багато добровольців загинуло зокрема й тому, що при високій мотивації вони не були готові до реальних потужних бойових дій. Служба у ЗСУ, якою б вона не була, і відповідна попередня військова підготовка з дитячого віку вчить передусім виживанню у бойових умовах, а вже після цього – до знищення ворога.

Якщо перед наступними агресіями росії, нас буде не 30%, але 50-60-70, саме це й створить дуже потужний, масовий чинник, який, без сумнівів, позитивно впливатиме на українську перемогу.

Долею історії світу нам судилося стати «прикордонною» країною між двома цивілізаціями, авторитарною євразійською та демократичною європейською. Так будемо ж гідними своєї долі!»

Київський Безпековий Форум, заснований Фондом Арсенія Яценюка Open Ukraine, – головна міжнародна платформа нашої країни з обговорення проблем війни і миру, національної і світової безпеки.