Ответ Винницкой мерии на запрос руководителей еврейских организаций по поводу установки памятника С. Петлюре в Виннице. Полный текст

20 октября в Вииницкие органы власти было отправлено письмо руководителей еврейских организаций о недопустимости размещения памятника Симону Петлюре в центре бывшего еврейского квартала города Виннице, на территории Винницкой Иерусалимки.

В нем в частности говорилось о недопустимости размещения в еврейском квартале памятника человеку, при управлении и невмешательстве которого произошли одни из самых страшных погромов в истории еврейской общины начала 20 века.

Приводим полный текст ответа заместителя мера города Винницы Сергея Тимощука.

----------------------------.

ВІНННИЦЬКА МIСЬКА РАДА

ВИКОНАВЧИЙ КОМIТЕТ

Шановннй пане Йосифе!

Виконавчими органами Вінницької міської ради розглянуто Ваш лист від 19.10.20117 року №77-В/17 щодо встановлення памятника очільнику Директорії УНР Симону Петлюрі у м.Вінниці про що, повідомляю наступне.

За інформацією Центру історії Вінниці, твердження, що 40% всіх задокументованих єврейських погромів здійснили окремі частини війська Директорії, не відповідає дійсності. Серед регулярних частин Дієвої Армії УНР прояви антисемітизму були вкрай рідкісним явищем і нещадно карались командуванням. Зазвичай погроми вчиняли іррегулярні отаманські підрозділи без сталої політичної приналежності.

Нажаль, єврейські квартали справді ставали жертвами різних ворогуючих сторін, які брали участь у збройних конфліктах того часу. I причини цього ганебного явища криються, перш за все, у державній політиці антисемітизму в Російській імперії, котра мала більш аніж столітню традицію.

Що ж до Вінниці, то твердження про «наймасштабніший єврейський погром, здійснений військами УНР 30 серпня 1919р.» не відповідає дійсності. На той момент місто перебувало під контролем і захистом підрозділів Галицької армії, серед яких - Пробойовий курінь I Корпусу ГА (неофіційна назва - «Єврейський пробойовий курінь») на чолі з командиром підрозділу Соломоном Ляйнбергом. В інші періоди подій 1917-1921рр. єврейському населенню Вінниці у моменти загрози з боку ворожих військових угрупувань завжди вдавалось знайти захист та підтримку з боку місцевої влади.

Садиба 1913р., на подвір’ї якої розташовується пам'ятник, дійсно належала відомому вінницькому підприємцю та меценату Боруху Львовичу. Однак, будинок не є частиною, ані тим паче, центром Єрусалимки - району компактного проживания еврейської громади Вінниці впродовж ХVII-ХХ століть, який територіально розміщений нижче, вздовж річки Південний Буг. Ба більше, у списку домовласників Єрусалимки, що міститься в довіднику 1911р. «Вся Винница», прізвище Б. Львовича не фігурує. Відсуті також і переконливі докази того, що у вищезазначеній садибі мітилась «домашня синагога», хоча факт меценатства релігійних, культурних та освітніх ініціатив сім'єю Львовичів є беззаперечним.

У 1916р. Борух Львович помер, садиба так і не набула нового господаря на момент початку революційних подій 1917р. Відсутність власника стала причиною використання садиби в якості Міністерства Пошт і Телеграфів УНР (лютий-березень 1919р.) та Військово-похідної Канцелярії Головного Отамана Військ і Флоту УНР Симона Петлюри (травень-червень 1920р.) у періоди, коли Вінниця набувала статусу Тимчасової Столиці УНР.

Ці факти стали вирішальними у питанні вибору місця розташування скульптурної композиції Симону Петлюрі, котрий стане частиною новоствореного комплексу «Музей Тимчасової Столиці», де висвітлюватиметься ретроспектива життя городян в роки Української Революції 1917 - 1921 рр.

Ініціатором створення такого музейного комплексу є Центр історії Вінниці - муніципальна установа гуманітарного напрямку у складі департаменту культури Вінницької міської ради, яка, в першу чергу, сприяє налагодженню міжкультурного історичного діалогу у місті. Численні ініціативи Центру спрямовані на відновлення історичної пам'яті, актуалізацію та вирішення суперечливих питань у відносинах різних культурних та етнічних спільнот Вінниці, зміцнення культурного діалогу у комунікативному просторі.

Враховуючи масштаб вкладу особи Симона Петлюри в історію боротьби українського народу за незалежність, хибність твердження щодо участі останнього в «єврейських погромах», практична реалізація пропозиції щодо перенесения скульптурної композиції в інше місце не є можливою.

В свою чергу, Вінницька міська влада розглядає міжкультурний діалог як один з чинників та центральну умову сталого розвитку суспільства. Ми маємо надію, що спільними зусиллями можемо надати новий поштовх відновленню втрачених сторінок історії, культурному обміну та запровадити нові формати культурно-мистецького співробітництва. Така співпраця дозволить реалізувати ідею міжкудьтурного діалогу як одного з головних чинників розвитку демократії та успішної міжнаціональної взаємодії.

Разом з тим, висловлюю Вам щиру вдячність за небайдужість до історичного минулого міста та прагнення уникнути будь-яких спекуляцій і конфліктів на міжетнічному грунті.

Органи місцевого самоврядування усвідомлюють, що будь-який міжнаціональний конфлікт загрожує миру, демократії суспільства, порушує принципи загальної свободи громадян та їх права.

Сподіваємось на Ваше розуміння та підтримку, а міська влада у свою чергу зробить усе можливе, щоб представникам різних національностей та релігійних конфесій було затишно та комфортно жити і працювати в місті Вінниці.

З повагою,

заступник міського голови 

Сергій Тимощук