Розписи синагог Буковини – в одному каталозі

У Чернівцях презентували виставку «Які ж гарні шатра твої, Якове… Настінні розписи синагог Буковини». З однойменною назвою вийшов і каталог.

Організатори, а це Чернівецький музей історії та культури євреїв Буковини, кажуть, що подібної виставки ще не було в Україні. І виставка, і каталог підготовлені рамках проекту «Настінні розписи синагог Буковини: відкриваючи давню єврейську традицію», над яким музей працював продовж двох останніх років. Науковими консультантами виступали авторитетні ізраїльські фахівці. А ось втілити ідею в життя допоміг Фонд Ротшильда, а також Чернівецька міська рада.

Матеріали виставки та каталогу присвячені настінним розписам синагог історичної частини Буковини. Вони включають зразки з восьми об’єктів, розташованих у північній (українській) та південній (румунській) частинах краю. Каталог двомовний: українсько-англійський.

На виставкових стендах – коротка історія синагог, їх фото і фрагменти розпису. У каталозі цю інформацію ще доповнює мапа Буковини з місцями розташування представлених у каталозі синагог та словник єврейських термінів і понять.

Сьогодні у Східній Європі налічується лише близько сотні синагог, де в тій чи іншій мірі збереглися зразки настінного малярства. Левова частка з них – на території Польщі та Румунії. Лічені об’єкти збереглися до нашого часу в Чехії, Білорусі та Україні.

Розписи синагог Буковини посідають особливе місце як за кількістю і станом збереженості, так і за оригінальністю художнього втілення. І пояснення такого феномену — в особливостях історичного розвитку краю. Адже Буковина перебувала і під Молдавським князівством, і Австро-Угорщиною, і Румунією.

Відкриття виставки та презентація каталогу зібрали у галереї «Sweet-Art» чимало людей. З Києва приїхав Йосиф Зісельс, голова асоціації єврейських організацій і общин України. З Харкова — кандидат мистецтвознавства, професора Харківської державної академії дизайну і мистецтв Євген Котляр, який вивчав розписи і працював над каталогом.

«Робота над виставкою і виставковим каталогом йшла дуже непросто», — каже Микола Кушнір, директор Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини. — Такої виставки в Україні ще не було не лише через брак матеріалів. А тому, що є обмежене коло людей, які глибоко обізнані з синагогальним малярством як феноменом єврейської сакральної культури. Більше того, від самого початку ми поставили амбітне завдання: показати не лише що і як зображали єврейські майстри в синагогах, а й дати відповідь на питання, що майстри намагалися пояснити, малюючи той чи інший сюжет. Ми взяли на себе велику ношу. Але нам пощастило залучити одного з кращих фахівців цієї проблематики в Україні, у світі, вченого з Харкова Євгена Котляра. І ця виставка помандрує іншими містами, спочатку до Харкова. Наша виставка показує, що разом з людьми була втрачена унікальна культура, складовою частиною якої було мистецтво настінного розпису синагог. На відміну від інших регіонів, на Буковині дивом уціліли сліди стародавніх єврейських традицій прикрашати настінними розписами інтер’єр синагог. І вже зараз треба вжити негайних заходів, і ми хочемо на це звернути увагу, щоб зберегти існуючі зразки синагогального розпису, бо багатьом загрожує знищення».

Окремі синагоги, які увійшли до каталогу, відносяться до другої половини ХІХ — першої половини ХХ століття. Зокрема в українській частині Буковини настінні розписи вціліли лише в чотирьох синагогах. Найкраще декоративний розпис зберігся у діючій чернівецькій синагозі “Бейт Тфіла Беньямін” (івр. “Дім молитви Беньяміна”) та нещодавно виявленій будівлі колишньої синагоги районного центру Новоселиця. Окремі фрагменти стінопису збереглися у ще двох чернівецьких синагогах, а саме:”Гройсе Шіл” (їд.”велика синагога””) та “Хевра Тегілім” (івр. “товариство псалмів”).

Відкриття розписів новоселицької синагоги, як і малої зали синагоги “Гройсе Шіл” у Чернівцях, суттєво розширило уявлення про типологію, репертуар та іконографію синагогальних розписів у цьому регіоні. На відміну від “зрадянізованої” Північної Буковини на території румунської Південної Буковини єврейські культові споруди не були перепрофільовані під інші потреби й збереглися загалом краще. Чотири з них, а саме синагоги “Темплул Маре” (рум. Великий храм) у Сереті, “Темплул Маре” у Радівцях , “Хевра Гмілат Хасадім” (івр. “товариство люблячої доброти”) у Сучаві та “Сінагога Маре” (рум. велика синагога”) у Гура-Гуморі близькі за розписами до чернівецько-новоселицького ареалу.

У деяких названих синагогах збереглися декілька шарів стінопису, датованих різними періодами. На жаль, переважна більшість єврейських культових споруд регіону занедбані й потребують реставрації. А синагоги в Новоселиці і Ватра-Дорней терміново необхідно рятувати від повної руйнації.

«Те, що відвідувачі виставки і читачі каталогу побачать, не так легко прочитати, — каже Йосиф Зісельс. — Але кожен малюнок – це Тора, це частина Тори чи інших сакральних текстів. Тому треба мати підготовку. Думаю, найближчим часом ми зможемо організувати семінар, де Євген Котляр розкаже більше».

За словами фахівців, характерною особливістю більшості місцевих синагог є пишнота декорації, у якій розгорнута єврейська іконографія і поєднана із традиціями європейських палацових розписів. Це пояснюється тривалим місцезнаходженням Буковини на стику різних державних утворень, що робило її відритою для різноманітних культурних впливів. А ще починаючи із середини ХІХ століття територія Буковини знаходилася під впливом хасидизму, що був представлений у краї відразу двома відомими династіями цадиків: садгірською та вижницькою. Засновником першої виступив рабі Ізраель Фрідман, на прізвисько Ружинер, який у 1842 році перебрався у Садгору із підросійської України. Другу династію започаткували представники галицького хасидизму – вихідці сімейства Гагерів, які осіли у райцентрі Вижниця й згодом породичалися з Фрідманами. З часом вплив обох династій поширився і на суміжні з Буковиною регіони. Прихильність буковинських цадиків (передусім садгірського) до т.зв. “царської” моделі керівництва громадою, надзвичайна любов до розкоші та одночасно містицизму, позначилися на духовно-культурному-житті місцевого єврейства, й, зокрема, на архітектурній та художній візуалізації релігійної традиції.

«Нас підтримало багато фахівців, в тому числі в Ізраїлі, — зауважив вчений з Харкова Євген Котляр. — Перша презентація каталогу нещодавно була в Єрусалимі. До нашої країни прикута особлива увага, бо тут збереглася велика єврейська спадщина. Цей проект був складним, але нам вдалося на високому рівні його зробити. Частини з тих розписів, що увійшли в каталог, за пару років вже не буде. І ми не можемо зупинити цей процес…. Вивчати і проаналізувати ці розписи було складніше, ніж мистецтво Ренесансу. Ще є свідки цих розписів, але про їх історію вже ніхто не розкаже, і насамперед про те, що художники вкладали в ці малюнки. В них більше загадки і тайни, ніж здається на перший погляд. Це не просто картинки, це візуалізований діалог євреїв із Творцем. І нам в певній мірі вдалося відповісти на питання, про що мовчать розписи…»

 

Наталія Фещук

 

Джерело: Релігійно-інформаційна служба України

Фото: Наталія Фещук

nike free run 5.0 sale