Студия "Лимонад" он-лайн

Программа работы студии включает проведение он-лайн лекций, презентаций, концертов и интервью.
Видео лекций по ссылке

Магістерська програма «Юдаїка» 

в межах спеціальності «Історія та археологія» НаУКМА 

запрошує на вступ 
 

ДЕНЬ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ он-лайн
запис за посиланням

 
 

Йосиф Зісельс – Підготовка фахівців з юдаїки у НаУКМА– невід’ємна складова єврейського життя

 

 

- Пане Йосифе, що таке юдаїка?

- В загальному значенні, юдаїка – це комплекс дисциплін, до яких відносяться різні знання про єврейський народ. Це його історія, його традиція, його мови, тобто всі ці наукові дані про єврейську цивілізацію разом називаються юдаїкою.

З перших днів відновлення єврейського життя в Україні, тобто, з кінця 80-х рр. ми повинні були своєю активністю поступово розфарбовувати білі плями на мапі єврейського життя. Однією з таких білих плям була юдаїка.

Ми почали працювати в цьому напрямі. Спочатку нам допомогали фахівці з-за кордону –ізраїльтяни та інші, які приїжджали, проводили для нас семінари та різні курси. Ми запрошували людей, які володіли мовами іврит або їдиш навіть у радянські часи, а також тих людей, хто на своєму ентузіазмі займалися вивченням єврейської історії. Ми знаходили книжки, які видавалися в Ізраїлі. З цього будувався фундамент майбутньої програми вивчення юдаїки.

Ще на початку 90-х рр. ми заснували Інститут юдаїки. Він приводив щорічні конференції, на які збиралися всі фахівці з різних нарямків юдаїки в Україні та за її межами. Він існує і досі.

Це перша лінія.

Друга лінія починається з мого особистого знайомства ще з Народного Руху України, тобто з 89-го року, з В'ячеславом Брюховецьким – відомим вченим, філологом, який на початку 90-х рр. почав розбудовувати Києво-Могилянську академію. Вже з початку 90-х рр. між нами почалися розмови про те, що було б добре в Києво-Могилянській академії відкрити програму, яка б проводила єврейські дослідження, вивчала єврейські науки. Розмови були, але тоді не було можливості. По-перше, потрібно було знайти фінанси. По-друге, потрібно було знайти фахівців, які могли б викладати студентам історичні предмети та мови.

Тоді ми проводили різні семінари, особливо для викладачів івриту, потім для викладачів їдишу. Нам дуже допомогали ізраїльські фахівці, які приїжджали і ці семінари проводили. Були і семінари в Ізраїлі: ми посилали туди наших потенціальних викладачів з мов. Ми працювали також з тими, хто викладав єврейське мистецтво в різних школах, навіть, дитячих садках – це був окремий напрямок нашої роботи. Потім, наприклад, розвивався єврейський театр. Все, що торкалося єврейського життя з точки зору науки, вивчення та викладання, поступово заповнювало білу пляму, яку залишила після себе радянська влада.

Першу угоду з Києво-Могилянською академію про спільну діяльність і про створення сертифікатної програми ми підписали на початку 2000-х рр. Це була угода про отримання студентами другої спеціальності на рівні бакалаврату на дворічній програмі з юдаїки, яка називалася «сертифікатною програмою». На неї могли вчитися ті, хто закінчував бакалаврат в Києво-Могилянській академії. Вже з другого курсу майбутні бакалаври могли поступати на цю сертифікатну програму.

Загалом, в Могилянці працює декілька різних сертифікатних програм, але ми мріяли про магістерський рівень. Я пам'ятаю, як я захищав цю ідею на науковій раді в Києво-Могилянській академії – ідею про відкриття вже не сертифікатної, а магістерської програми. Саме тоді я запропонував своєму знайомому, професору Олексію Хамраю бути керівником цієї програми.

Так починаючи з 2012 року, ми почали навчати майбутніх магістрів, які отримують диплом державного рівня зі спеціалізацією «Юдаїка». На даний час такий диплом можна отримати в Україні тільки у нас.

Сьгодні є вже близько сорока людей в Україні, а може вже вони живуть за її межами, – з дипломами магістра, в яких написано: спеціальність «історія», спеціалізація «юдаїка».

- Коли студенти приходять до вас, вони повинні бути євреями чи мати єврейське коріння?

- Фахівець славиться тим, що він фахівець, а не тим, що він має те чи інше етнічне походження чи релігійне спрямування. Мене це зовсім не цікавить. Якщо б ми готували фахівців з єврейської традиції, тоді, звичайно, стояло б питання про їх етнічне походження.

 - Навіщо такі фахівці в Україні?

- Більше 30 років, як ми відновлюємо єврейське життя, розбудовуємо громаду. В цьому єврейському житті є певні потреби у фахівцях конкретних напрямків. Наприклад, є єврейські засоби массової інформації: сайти, газети чи якісь журнали. Тут потрібні журналісти які мають базову вищу освіту з єврейських дисциплін. Зрозуміло, що людина яка не має освіти, не може так само бачити світ, щоб написати хорошу статтю про якісь єврейські справи в країні.

В Україні чудові, у значенні кількості, єврейські архіви. Просто величні. Мало є країн, де залишились такі єврейські архіви. Для того, щоб вивчати ці архіви і описувати їх, потрібно бути фахівцем з єврейськиої історії. Треба розумітися в цих матеріалах. Треба знати мови, бо єврейські архіви написані різними мовами. Крім їдишу та івриту ще є ті мови, які були в Західній Україні домінуючими, державними, наприклад, румунська мова, польська мова, німецька мова. Ці всі мови треба знати фахівцям з юдаїки.

Крім того, по умовах Києво-Могилянської Академії, студенти повинні володіти вільно англійською мовою, а ми ще додали сюди іврит та їдиш, які ми розвиваємо під час курсу магістерської програми. Але я, звичайно, хотів би, у майбутньому, запросити викладачів з німецької аба румунської, то му що, наприклад, тільки у Чернівцях, звідки я сам, збереглось багато румунських і багато німецькомовних джерел про єврейське життя. Тому без німецької або румунської мови нема що робити в цьому архіві.

Також вчителі єврейськіх шкіл, єврейські дитячі садки, різні релігійні учбові заклади – вони потребують фахівців високого рівня. Цих фахівців ми також готуємо за цією магістерською програмою. Всі наші структури, де потрібна базова підготовка з юдаїки, також потребують фахівців. Деякі, хто закінчує магістратуру, йде до нас працювати, і до наших споріднених організацій.

Я зараз бачу широке поле по застосуванню тих знань, яка дає магістерська програма.

Крім того, треба зазначити, що на програмі є дуже розгалужені зв‘язки з закордоном: з різними центрами юдаїки в світі, з Єрусалимським університетом, з американськими єврейськими університетами та з іншими. Це дає можливість інтегрувати наших майбутніх фахівців в єврейське коло вчених і викладачів за кордоном.

У світі проходять різні міжнародні конференції,  і вони також потребують, щоб в них були залучені фахівці з різних країн. Єврейські інституції у світі хочуть долучитись до того, щоб тут  в Україні працювали їхні дослідники. Вони домовляются з місцевими дослідниками, бо це зручніше і дешевше, ніж привозити когось з-за кордону, тримати тут місяцями або роками. Це не тільки архіви. Наприклад, є й архіологічні дослідження.

І ми в них приймали участь. Є дослідження єврейських цвинтарів, массових єврейських поховань часів громадянської війни та Голокосту. Для цього всього потрібна базова підготовка. Якщо людина вчиться два роки, і не важливо, він був до того істориком чи він був філологом, чи він був ще кимось, вона отримує за два роки базову підготовку, достатню для того, щоб працювати на високому фаховому рівні.

Також наші студенти, наші майбутні магістри долучаются до різних міжнародних досліджень, які проводятся в Україні.

- Студенти, які закінчують цю програму, отримують диплом Києво-Могилянської академії «Історія, археологія. Спеціальність «Юдаїка». Якщо вони хочуть потім, працювати не в колі інтересів юдаїки, вони можуть це робити?

- Звичайно, у них є базова спеціальність «історія». Зі спеціальністю «історія» можна працювати будь-де. В політології, в різних компаративних дослідженнях, в архівах. Чому ні? Причому, не тільки в єврейських, а в інших архівах також. Я наполягав, свого часу, щоб студенти приймали участь в експедиціях на єврейських цвинтарях і місцях масових поховань. Бо ця практика дає можливість потім розвиватися далі і приймати участь в різних дослідженнях. Це все дуже потрібно.

- Ви говорите зараз про історичні дослідження. Це Бабин Яр, поховання. Наскільки студенти, майбутні магістри, можуть працювати у розбудові єврейського життя?

 - Звичайно, людина з освітою, маючи знання, маючи певні навички, володіючи методиками – вона краще підготовлена до подальшої розбудови єврейської громади. Причому, ми не вимагаємо від фахівців, які в нас працюють, також етнічного походження. Це зрозуміло. Фахівець – це фахівець. Він має знання, він отримує заробітну плату за свою роботу. І цього достатньо.

Я ще не сказав, що у нас ще є і аспірантура. У нас вже захищені дисертації в Україні. Навіть за кордоном дехто захищається. Я размовлял з жінкою зі Львова, яка захистилася в Польщі по єврейській історії. Ми її зараз залучаємо до наших програм. Головне, попасти в цей міжнародний обіг з юдаїки. Я не можу сказати, що він величезний, але є певне коло людей, яке в ньому задіяно.

- Тобто, люди, які закінчили цю программу, могли б поїхати за кордон і працювати далі?

- Звичайно. Мовна підготовка у них дуже сильна. Наприклад, є єврейські общинні центри чи ізраїльські центри в Європі і не тільки в Європі. Звичайно, в таких центрах можна працювати. Наприклад, в єврейській бібліотеці, де краще мати фахівця з освітою, тим більш, з вищою. Диплом в Києво-Могилянській академії знають в усьому світі.

Рівень гуманітарної освіти в Могилянці дуже високий. Не випадково ми саме тут хотіли розвивати юдаїку. А саме з гуманітарного рівня починяється розбудова держави.

- Ви завжди говорите, що у Могилянці особливий клімат: це особливий Виш з точки зору відносин між викладачами та студентами. Як це проявляється у житті кожен день?

- Невипадково я хотів, щоб юдаїка була започаткована в Києво-Могилянці, бо Києво-Могилянська академія, яка створювалася на початку 90-х рр. після 300 років забуття.

Це дуже важливо, бо разом тут поєднуються і певні давні традиції 17 століття, коли академія була заснована ще Петром Могилою. Сучасний Виш створювався з нуля на початку 90-х рр. з використанням найпередових досягненнях педагогіки і науки. Відомо, що освіта – це дуже консервативна інституція, її дуже важко змінювати. Коли ти створюєш щось з нуля, маючи передовий закордонний досвід в різних галузях вищої освіти, і, тим більше, ті, хто навчалися за кордоном в 90-ті рр., вони також долучалися до створення Могилянки, то вибудовується учбовий заклад, який буде дуже відрізнятися від навчальних закладів, які без суттєвих змін працюють ще з радянських часів.

Я наполягав тоді, що в нашій програмі не повинно бути радянського консервативного шлейфу.

- В чому конкретно ця сучасність?

- Сучасна вища освіта за кордоном трохи відрізняється від радянської системи, яка залишилася в вищих закладах України. Це певні методичні вправи, певне відношення викладачів до студентів, дуже багато студентського ентузіазму. Наприклад, в Києво-Могилянці студентів не примушують бути присутніми на всіх парах. Головне, щоб вони вчилися, здавали вчасно свої кредити, так як в вищих закладах за кордоном. Тут є вибіркові курси, і є обов'язкові курси. Є бажаний курс, який повинен бути у історика, філолога та у інших. Є курси по вибору. Одночасно є конкуренція цих курсів по вибору. Якщо студенти записуються на курс, він відбувається. Якщо не записуються, цього курсу просто нема, отже, в ньому немає потреби. Проходить влітку навіть ярмарка курсів. Викладач повинен подати свої курси так, щоб залучити до нього студентів, бо від цього буде залежати, наскільки викладач буде завантажений у новому навчальному році.  У університетах радянського типу такого не було, а у багатьох старих Вишах такої практики немає і зараз.

 Дуже велика активність студентів по самоуправлінню: різні студентські ради, студентські парламенти. Все розвинено не формально, а дійсно.

Студенти також мають право голосу на виборах президента університету. Вони також мають право голосу на обговорювання різних факультетських і кафедральних справ. Тобто, студенти залучені до життя того рівня, який раніше вважався недоторканим для студентів. Був окремий світ викладачів, та був світ студентів. Все це зараз тут розмито і перемішано.

Що ще окремо дуже для мене важливо: я пам’ятаю 2004 рік, вибори президента України, коли шляхом фальсифікації у другому турі було обрано президента Януковича. Я це дуже добре пам’ятаю, як зараз. Я був якраз у штабі «Нашої України», коли оголосили результати виборів. Потрібно було залучати молодь. І тут телефонний дзвінок: ректор Брюховецький вивів на вулиці студентів Києво-Могилянки. Це мені тоді настільки вразило. Це було таке сучасне, таке потрібне, щоб саме молодь виступила проти фальсифікації виборів.

- А потім вже й інші вузи приєдналися.

- Так, інші приєднувалися, але почалося це звідси, з Києво-Могилянки. Я тільки б за це обрав би Могилянку центром для розвитку юдаїки. Якщо не було б навіть всього іншого.

- Хто спонсорує цю програму? Як вона спонсорується для студентів?

- Києво-Могилянська Академія має подвійну систему освіти: є державне замовлення і контрактна система. Враховуючи маленьку обізнаність юдаїки в українському суспільстві: що це таке, для чого це потрібно, – звичайно, ми хочемо мотивувати майбутніх фахівців. Ми свідомо самі перейшли на контрактну систему, хоча була напочатку можливість розраховувати на державне замовлення. Не одразу, через декілька років. Але ми відмовилися від цього.

- Чому?

- Я думаю, що це було більш чесно, бо спочатку ми, нібито, відстьобували від істориків якісь місця. Ми розуміли, що українські історики – це дуже важливо для України, і вони повинні мати можливість вчитися за держзамовленням.

Зараз програму спонсує наша організація та організація «Українсько-єврейська зустріч», яка допомагає підвищенню рівня розвитку українсько-єврейських стосунків. Очолює цю організацію Джеймс Тімерті, або Тімертей, як його називають в Канаді. Він дуже відомий        бізнесмен: його бізнес, це вироблення електроенергії, її дистрибуція і т. ін. Він виділяє багато грошей на розвиток цієї організації – не менш, ніж мільйон доларів на рік. І на окремі проекти додатково. Колись ми познайомили його з нашою програмою, і вона йому сподобалася.

- Тобто, якщо я правильно розумію, то студенти приходять на контракт, і за цей контракт платять не вони самі, а Ви.

- Так, ми повністю оплачуємо їх навчання в Києво-Могилянській академії.

 - А чи можливо таке, що студент, який вчиться на цієй програмі, частину сплачує Ваад, а частину громада, наприклад?

- Враховуючи бідність наших громад, я не думаю. Тобто, теоретично так, це можливо. Нам це ще  ніхто не запропонував. Якщо громада запропонувала би нам таку річ, звичайно, ми погодились би на таке. Але громада для цього повинна планувати своє життя хоч би на декілька років.

- Якщо це друга вища освіта, як ви дивитесь на таке?

- Добре.

- А по віку?

- Вік також не має значення для нас.

- Якщо людині, наприклад, 40-45 років?

- Якщо це не заборонено Статутом Києво-Могилянської академії, нас це влаштовує. Я не знаю точно, які є вимоги Могилянки до віку студентів. Більшість, все ж таки, це молоді люди. Це навантаження певне, це і середовище, це участь у студентському житті і т.д. Але Києво-Могилянка дозволяє навчатися людям до 35-40 років. Мені це не заважає. Людина хоче вчитися, працювати – будь ласка. Звичайно, ми зацікавлені в тому, щоб була можливість набрати 10 студентів на курс. Університет дозволяє нам групу у 10 студентів. Я думаю, що якщо було б потрібно більше, то нам би дали більше місць.

- Чи плануєте Ви цього року залучити викладачів з Ізраїлю або Німеччини?

- Постійні викладачі, які читають основні курси, є українськими громадянами. Хоча також можливі виключення. Я казав про розгалуження міжнародних зв’язків. У нас протягом року на короткі міні-курси приїздять різні викладачі з Ізраїлю, Америки, Європи. Тобто, студенти самі обирають курси, які їм потрібні. Якщо набирається певна кількість, то викладач приїздить до нас. Загалом це люди, які викладають в своїх країнах. Вони можуть приїхати на тиждень, прочитати міні-курс, дати про нього уявлення і збудити інтерес до цього курсу у студентів. А потім студенти вже самі можуть шукати собі матеріали, розвивати тему, обирати теми дипломів з цього курсу, попросити цього приїжджого викладача, щоб він, можливо, був би їх керівником.

Я памятаю, як я зустрічався з проректором Єрусалимського університету для встановлення зв’язків з Університетом для нашої програми. Зараз наші студенти їздять туди на освітню мовну практику з івриту. Вона проходить в Єрусалимі влітку після першого курсу. Є у нас бібліотечна практика, є експедиційна практика – все це на направлено на майбутнє розширення можливостей працевлаштування.

Зараз у нас вже є власні українські викладачі, які пройшли певний шлях за ці 30 років. Є молоді, є більш старші. Деякі перекваліфікувалися, деякі вже захистили дисертації. У нас є професори, є кандидати наук, так що зараз все не так, як було тридцять років тому, коли фахівців зовсім не було.

До нас вже звертаються за консультаціями різні університети, які шукають спеціалістів або викладачів.

- Якщо людина зовсім не має єврейського коріння, вона Вона може поїхати працювати саме до Ізраїлю?

- По контракту – чому ж ні.

- Тобто Ізраїль не робить ніяких перепон, якщо це контракт?

- Звичайно, якщо є контракт з інститутом або університетом, то звичайно фахівець може працювати. Ми знаємо такі випадки.

- Києво-Могилянська академія працює тільки на українській мові?

- Чому? Українська і англійська мова. Абітурієнти повинні пройти ЗНО з англійської мови, тобто, володіти нею в такому обсязі, який дозволяє слухати лекції англійською мовою – це дуже високий рівень. Я не знаю іншого університету, який би на вступі перевіряв рівень англійської мови на такому рівні. Сюди приїздять викладачі з різних країн – не тільки до нас – і читають лекції англійською мовою.

- Навіть якщо ця людина знає російську мову, яку знають всі студенти?

- Я розумію запитання. За всі роки, наскільки я пам’ятаю, було тільки одне виключення. Це був знаменитий філософ Сергій Аверинцев – перекладач, філософ, філолог. Тільки для нього зробили виключення, і він виступав російською мовою. Можливо, ще в 90-ті рр. були якісь проблеми з мовами, але зараз їх нема. Викладач приїздить та читає лекцію англійською мовою.

- Навіть російськомовні?

- Так. Навіть першокурсники можуть все слухати і розуміти. І це чудово, що такий високий вхідний рівень для абітурієнта. Це говорить про непересічність академії: вона стоїть досить окремо, також у цьому аспекті. Зараз є багато вищих закладів, які крім ЗНО більше нічого не вимагають. А тут є ще й вступні іспити.

- Залишилися?

- Так, залишилися. 25-26 серпня пройдуть вступні іспити для тих, хто вже пройшов перші кроки: ЗНО та англійську мову.

- Що б Ви хотіли сказати тим, хто буде поступати до Вашої програми?

- Welcome! Приходьте вчитися в Києво-Могилянську академію на спеціалізацію «Юдаїка». Ми будемо раді вам, і будемо вам допомагати, долати разом усі перешкоди, будемо мотивувати, будемо з вами спілкуватися. Приходьте!

- Дякую Вам дуже за цю розмову. 

 

Розмовляла  - Олена Заславська,

Монтаж - Альфія Шевченко.

В рамках программи "Ексклюзивне інтерв’ю сайту Вааду"