«Сидиш і чекаєш» - у Києві відбулась презентація проєкту пам’ятного знаку «Справи Бейліса»

«Цей проєкт дуже вдало вписується в простір, що мімікрує під автобусну зупинку. Він дуже природнім чином залучає глядача до переживання того досвіду, який, можливо, переживав Бейліс, адже як і він, людина, що знаходиться на зупинці – сидить і чекає» - Марія Ланко, експертка конкурсу.

13 грудня 2019 р. у Києві в арт-центрі «Closer» відбулась презентація проєкту пам’ятного знаку «Справи Бейліса». На заході була присутня переможниця закритого конкурсу на його встановлення – Анна Звягінцева, один з членів журі – Бйорн Гельдхоф та організаційний комітет конкурсу.

Близько 3-ї години до залу поступово почали прибувати люди. На порядку денному було головне завдання – ознайомити присутніх з дуже значущим для суспільної пам’яті проєктом, розповісти його деталі, посил, який він несе в собі, та надати інформацію щодо конкурсу.

«Тема Бейлиса очень сложная – она содержит в себе много микроисторий о урбанистической жизни города, городской сегрегации, культуре, очень много историй о судебном деле, правах человека, роли медиа в судебных делах, а конкретно - наращивании внимания общественности. Мы поняли, что самостоятельно как урбанисты, и , как архитекор, мы не справимся с написанием задания, которое может стать основой для роботы художников. Мы привлекли очень много разных специалистов: юристов, социологов, художников, историков, для написания какой-то основы для работы. И у нас получилось!» - ділиться Анастасія Пономарьова, розповідаючи про перші кроки до створення загального формату для конкурсних робіт.

Протягом презентації було показано інші чотири роботи художників, що брали участь в конкурсі, сказано про переваги та недоліки. Зрештою, розповідь зайшла про роботу-переможця. Вона складатиметься із фрагмента клітки для підсудного, бетонних стін із вибраною інформацією зі справи та новин про сучасну ситуацію ромів та євреїв. Хоча Бейліса не тримали в такій клітці, подібна практика існує в багатьох сучасних судах, що символічно суперечить презумпції невинуватості. Лави для очікування символізують лави присяжних. Сутність задуму полягає в схожості положень – людина, яка чекає на автобус та Бейліс, що чекав на рішення суду. Крім цього простежується інша паралель – на цьому місці може опинитись кожен перехожий, як в ролі підсудного, так і в ролі присяжного.  

 «Це потребувало деяких зусиль – дозволити собі зробити не надто зручний об’єкт. Сучасне мистецтво – воно таке. Потрібно іноді постраждати» – з легкою посмішкою відповідає Анна Звягінцева, коли з залу надходить питання про гранітне покриття і відсутність спинок на лавах.

До учасників презентації надходить ще декілька запитань, зокрема про час, коли світ побачить проєкт наяву. Сама художниця каже, що його реалізація запланована на серпень наступного року. Архітекторами проєкту виступить архітектурне бюро «ФОРМА».

Близько 16:30 захід оголошується завершеним. Екран гасне, зал поступово пустіє, а собачка одного з учасників заходу, що протягом всього часу бігала повз рядів і яку всі встигли почесати за вушком, пішов зі своїм господарем додому.

Аліна Шененко для сайту Вааду  

Фото: Аліна Шененко