"Що ми маємо робити, коли приходимо сюди? Ми не відповідальні за те, що тоді сталося, нас не було тоді. Можливо, в уяві ми хотіли з'явитися перед тим, попередити євреїв, що їх чекає. А чому їх не попередили? Бабин Яр був не першим розстілом. Я був у Пшемишлі, де вже в 39-му році нацисти вбивали. Тобто про це знали. Совецька влада знала і не попередила. І не зробила нічого, не врятувала. І ми не можемо врятувати, бо це вже сталося. Пам'ять про минуле - не проста річ. Бо минуле вже є. Воно вже сталося. Із ним не можна домовитися. Його не можна посунути. Воно стоїть там, де є в історії. Ми можемо знати про нього, не знати. Знати краще чи гірше.

І це завдання для істориків: зрозуміти всі деталі трагедії. Ми не відповідальні за те, що сталося, але відповідальні за пам'ять. Ми відповідальні за те, щоб світ довкола нас був більш добрий".