Слово Президента України з нагоди 70-ї річниці визволення концтабору Аушвіц-Біркенау

27.01.2015 

Обов’язок сучасних політиків перед теперішнім і прийдешніми поколіннями — засвоїти уроки історії і не допустити повторення трагедій, подібних Голокосту та Другій світовій війні, наголосив Президент України Петро Порошенко у коментарі з нагоди 70-ї річниці визволення концтабору Аушвіц-Біркенау.

«Своєю участю у сьогоднішніх заходах хочу віддати глибоку шану і тим, хто трагічно загинув у таборі смерті Аушвіц, і тим, хто поклав край жахливим злочинам проти людства, які коїлися нацистами тут і повсюдно в Європі.

З шести мільйонів євреїв, які були знищені нацистами та їхніми союзниками, чверть — євреї родом з України. Трагедія Бабиного яру і досі болить нам незагоєною раною.

З шести мільйонів мирних мешканців України, що стали жертвами Другої світової війни, знов-таки чверть склали євреї. А з урахуванням загиблих на фронті ми втратили близько 60% від довоєнного єврейського населення українських земель.

Мільйони українців у складі союзницьких армій, українського визвольного руху та радянських партизанських з’єднань зі зброєю в руках протистояли нацистській навалі, а відтак і Голокосту. Тисячі й тисячі українців на окупованих територіях, ризикуючи власним життям, рятували євреїв. Лише офіційне звання «Праведників народів світу» отримали близько двох з половиною тисяч українців, що становить одну десяту від загальної кількості тих, хто має таку честь.

У боях за визволення Освенцима та навколишніх населених пунктів поклали голови 231 радянський солдат, із яких кожен п’ятий — українець. Підрозділами командували полковник Василь Петренко, українець з Полтавщини, полковник Анатолій Ковалевський з Чернігівщини, майор Анатолій Шапіро — український єврей з Полтавщини. Саме солдати його батальйону першими пройшли під сумновідомою брамою з написом «Праця звільняє» (Arbeit macht frei). І першим танком, який розбив браму, керував українець Ігор Побірченко. Про це днями дуже яскраво нагадав міністр закордонних справ Польщі Гжегош Схетина.

З урахуванням всіх цих фактів просто не маю права не повернутися до ідеї створення постійної експозиції України в музеї Аушвіц-Біркенау. Нам треба зібрати документи та речові реліквії, пов’язані з перебуванням мешканців українських земель у цьому таборі. Цей план, сподіваюсь, реалізуємо за кілька років, щойно почнемо виходити з поглибленої війною економічної кризи. Але вже вчора у Києві зусиллями Українського інституту національної пам’яті відкрилася виставка про вихідців з України — і в’язнів, і визволителів табору Аушвіц.

Вічна пам’ять загиблим. Слава тим, хто звільняв континент від нацизму!

Зібравшись тут сьогодні, ми нагадуємо Європі та світу про наймасштабнішу трагедію, апокаліпсис ХХ століття — про Голокост, про всі його жертви. Так само і про всі десятки мільйонів жертв Другої світової, спричиненої імперським божевіллям, агресивним націоналізмом та ксенофобією.

На жаль, у сімдесятий рік перемоги над нацизмом, в яку українці зробили колосальний внесок, в рік сорокаліття Гельсінського заключного акту, моя країна вступила в умовах російської агресії і грубого порушення норм міжнародного права.

Російська Федерація, будучи не просто підписантом Акту, а одним з його ініціаторів, грубо порушила зафіксовані у цьому документі принципи непорушності кордонів та територіальної цілісності, прав і свобод людей.

І сьогодні вже онуки та правнуки тих, хто боронив Україну понад сім десятиліть тому, полишили свої домівки, щоб захистити рідних та близьких і всю Вітчизну від дій агресора.

Більше того, на тимчасово окупованих територіях, в районах, тимчасово підконтрольних проросійським бойовикам, крім терору, націленого на все місцеве населення, крім порушення прав і свобод всіх громадян, здійснюється ще й окремий етноцид україномовного населення. Там небезпечно говорити українською. Нашу мову, як й історію України, виключають зі шкільних програм. А в Криму, до того ж, грубо утискаються права кримських татар, пропагуються антитатарські ксенофобські стереотипи. Всесвітньо визнаним лідерам цього народу навіть заборонено в’їзд на територію півострова.

Не стану проводити очевидні й явні паралелі між тим, що відбувалося в Європі в тридцятих роках минулого століття, і тим, що коїться тепер.  Загроза континентальної війни тепер велика як ніколи. Хай ніхто навіть і не сумнівається: амбіції та апетити агресора перевершують розміри України.

Трагічних помилок минулого не виправити. Вбитих — не воскресити. Але засвоїти уроки історії — обов’язок сучасних політиків перед теперішнім і прийдешніми поколіннями.

Отож, закликаю весь світ не допустити повторення трагічних подій. Маємо не лише пам’ятати про безневинні жертви минулого, але й думати, як не допустити повторення трагедій, подібних Голокосту і всій Другій світовій війні. Єдиним фронтом протистояти новому імперському божевіллю, новим претензіям на панування в Європі.

Ми вдячні світу за підтримку, яку він надає Україні, але щоб зупинити агресора, потрібні ще більші зусилля, ще більша солідарність», — заявив Глава держави після участі у заходах з нагоди вшанування 70-ї річниці звільнення концтабору Аушвіц-Біркенау в Освенцимі.

Джерело: president.gov.ua