Мойсей Фішбейн, член Українського Центру Міжнародного
ПЕН-Клубу та Національної Спілки письменників України,
лауреат премії ім. Василя Стуса.

До євреїв України

25 вересня цього року, в Йом Кіпур, у Судний День, прийшовши до синагоги, я запитав рабина: „Чи можна рабинові молитися в синагозі за неєврея, за християнина?” „Можна, – відповів він. – Як звуть цю людину?” „Віктор, син Андрія”. „Я розумію, про кого йдеться”, – сказав рабин. І звернувся до Бога з молитвою. І староєврейською мовою попросив Бога дати здоров’я Вікторові, синові Андрія – Вікторові Андрійовичу Ющенку. В Судний День – день, коли Бог підписує вирок людям. „Хатімa товa, Вікторе Андрійовичу, – доброго підпису”, – подумки побажав я. Того дня Віктор Ющенко перебував у віденській клініці. І ось – він повернувся в Україну. І зустрітися з ним, стати пліч-о-пліч із ним приходять сотні тисяч людей.

Вітаючи євреїв України зі святом Ханука, вітаючи євреїв України зі святом Песах, Віктор Андрійович наголошував: „Історія євреїв багато чого вчить нас усіх”. І цитував Лесю Українку: „І ти колись боролась, мов Ізрaель, Укрaїно моя”. „Вихід із рабства і здобуття Свободи – це два відмінні процеси, – казав нам Віктор Ющенко. – Свободу здобуто лише тоді, коли людина „вичавила раба” з себе самої.

Свободу здобуто лише тоді, коли визволено душу, що несла відбиток рабства. Лише тоді ніяка земна сила, ніхто з рабів, що називають себе господарями цього світу, не зможе відібрати в неї свободу”. Знову й знову звертаючися до історії євреїв, Віктор Ющенко казав: „Багатовікове рабство притлумлює прагнення волі, люди зневірюються й ремствують: „Навіщо вивів ти нас – померти в пустелі? Краще б ми лишилися живими в рабстві!” І каже Мойсей: „Не бійтеся, стійте – і ви побачите спасіння Боже!” Це ж до нас, до всіх, це ж і нині: „Не бійтеся, стійте...” Тож повторімо сьогодні всі разом, усією Україною: „Від рабства – до Волі, від смутку – до радості, від скорботи – до свята, від мороку – до великого світла!”

Під час війни мама й бабуся Віктора Ющенка в його рідному селі Хоружівка, що на Сумщині, переховували трьох єврейських дівчат. Півтора року. Ризикуючи власним життям. Вони рятували єврейські душі. Історія цієї родини багато чого вчить нас усіх. Станьмо ж пліч-о-пліч з їхнім сином і онуком, станьмо пліч-о-пліч із нашими братами українціми – аби врятувати Україну.

1991 року більшістю голосів євреї підтримали українську Незалежність. Не схибимо й нині. Стаючи поруч із Віктором Ющенком, повторимо вголос і подумки: «Ейн давaр га-омeд біфнeй га-рацoн! – Ніщо не встоїть перед волею!”

Мойсей ФІШБЕЙН

* * *

Вікторові Ющенку

… ще теплого Великодня пора.
Він визира її з-поза Йордану,
убивану, невбиту, незриданну,
що світиться Йому з-поза Дніпра,

за проливнями землю визира,
заклечану, зеленену, пожадану:
„Я йду до тебе, Я тобі постану
торканням голубиного пера”.

І світиться у темряві століть
Його сльоза, незаймана й нетлінна.
І у долоні пломеніє віть,

над безміром кривавиться калина,
оце ж бо Він: упавши на коліна,
коло Дніпра навколішки стоїть.